1001 Albums Summary

Ідеальний реп-альбом. Золотий продакшн від дрімтім східного узбережжя, Насір в топовій формі, жодного зайвого чи посереднього трека. Можливо кращий реп-альбом в принципі, точно в топ-5 має бути в будь-якому списку

Відразу кажу, що оцінка саме в розрізі статусу "альбому, що маєш послухати до смерті" і його тут на мою думку не має бути (це теж скоріше говорить про певну жанрову обмеженість автора цього списку, але то інша розмова). Єдина причина по якій цей альбом може тут знаходиться - Free Bird. Дуже гарна пісня, яка розвиває ідеї підвенно-америкнаської музики, а все інше мені здалось непоганою роковою обробкою блюзоового звуку

Соніків завжди цікаво слухати. Їх вміння поєднувати експерементальність із прямолінійним звучанням на деяких альбомах захоплює. Шумний альтернативний рок з різними дуже пасуючими до цієї музика вокалами. Мені хотілось би більше очевидних хітів як Teen Age Riot

Джонні я особливо ніколи не слухав з двох причин: 1) біля 70 альбомів в дискографії, це дуже багато та 2) я не те щоб супер поціновувач кантрі. Цей альбом я також не чув, лише кавер на NIN та Депешей. Знову ж таки знаю про контекст з Рубіном, але хз в якому стані був Кеш до нього і що він там записував. Цей альбом мені дуже сподобався. Незважаючи на те, що Кеш тут взяв на кавера відомі або дуже відомі пісні, в нього вийшло відійти досить далеко від оригіналу та дати пісням свій стиль та характер. Я б не називав цей альбом виключно кантрі, тут скоріше збірна амерікана з відчутним блюзовим, та особливо фолковим впливом на аранжування. Дуже подобається як на альбомі звучить голос Кеша і як звучать інструменти. Все дуже чисто, з виразними акцентами, ніби зводив Dr.Dre. Дуже сподобався альбом, за нагоди ближче ознайомлюсь з доробком виконавця

Про Гебріела я свого часу дізнався не як всі люди через Genesis, а з пісні Vampire Weekend. Власне не можу сказати, що прям дуже заслуховуюсь. Але So маю навіть на касеті, бо тут купа хітів та й принципі слабких пісень немає. Звук дуже приємний, бас по всьому альбому дуже крутий. Хороший приклад цікавого поп-альбому з 80х

Бісті Бойз з тих гуртів, що люди можуть називати різні їх альбоми як найкращі і складно буде сказати, що хтось неправий. Для мене є щонайменше два альбому, що подобаються більше за цей. Плюс тут є декілька коротких моментів, де альбом просідає. Плюс повага МСА за вільний Тибет, але ця спірічуал кінцівка музично теж не додає. Безумовно тут є один з найбільших хітів гурту. Та вся ця еклектика по стилям тут дуже яскрава. Дуже крутий альбом, але є кращі у них для мене

На мій смак кращий альбом Ема. Постарів набагато краще попереднього, але все одно залишаються пісні, які зараз вже просто не слухаються типу Kim + місцями тексти не пройшли перевірку часом. Купа хітів, класні фіти (Стікі Фінгаз класно залетів на Remember Me та вест коаст десант на Bitch Please II), крутий звук від Dre. Цікаво як Ем з часом розгубив свій стиль та відчуття ритму на биті та перетворився в якого реп-робота з супер римами.

АВВА поважаю звичайно, чудові вокали, основа з клавішами завжди імпонує. Незважаючи на те, що тут вистачає хітів і супер хітів теж, але як альбом мені це не дуже працює. Деякі пісні занадто далеко за рівнем від кращих і для поп-альбому це не дуже динаміка.

Хороший соул джаз чи соул-н-ролл концерт, гітара звучить дуже яскраво та чисто. Скоріше не поціновувач такого стилю, але слухати було приємно

only shallow - неймовірна пісня Дуже круті програші між куплетами як в soon, i only said та when you sleep Загалом дуже багато класних пісень, а не просто накручений саунд.

Досі мене дивує той факт, що Blur якийсь час йшов нога в ногу з Oasis по рівню популярності та продажам в UK. З однієї сторони це якась містерія, а з іншою це максимально британський альбом. Якщо порівнювати його з тим, що відбувалось в в 94 в штатах, то він буде здаватися альбомом з минулої епохи. Альбом досить різноманітний, є хіти, є ще більше філерів. Є дуже цікаві гітарні партії та й різноманіття стилістичне теж присутнє.

Народження справжніх The Cure (хоч я щиро люблю Three Imaginary Boys). Готичний пост-панк, один радянський гурт дуже багато тут підріже ідей. Хороший альбом, який не пропадає серед дискографії гурту, але в них безумовно є сильніші роботи .

Хороший приклад хіп-хопу із золотої ери. Ice T має непоганий швидкий флоу і на піснях з аптемпо бітами звучить він дуже яскраво. Десь місцями просідає трохи, але загальне враження хороше. Один з кращих gangsta альбомі на заході до g-funk ери

Не дуже шарю за сольне Моріссі. Цей альбом здався досить непоганим, такий собі приглемований альтрок. Пісня про заздрість до успішних друзів - хіт. Загалом достойно, але хз чи колись до нього повернусь

За танго не дуже шарю. Мені сподобався цей концертний запис. Розумію, що тут головна фішка це поєднання класичного танго з академічним та джазовим впливом. Мені насправді більше всього сподобались місця, де композиції нагадують більш класичну версію. Окремо хочеться виділити мелодії на вібрафоні, супер кайф.

Досить прохолодно ставлюсь до R.E.M. Визнаю, що гурт дуже впливовий та поважний, але музично вони трохи повз мене. Занадто в них якийсь нейтрально-виважений темперамент в музиці, який мені не імпонує. Зараз переслухавши це враження не можу сказати, що кудись ділось, але вже не так заважало. Приємний мікс джангл-попу та фольк-року з пост-панк інф'юзом. Місцями реально прикольний сонграйтінг. Можливо треба уважніше переслухати всю дискографію та переоцінити гурт для себе.

Класний концерт, чудовий голос від класичного виконавця. Отримав задоволення, хоч і якогось вау-ефекту від запису не було. Все дуже гарно зіграно і виконано.

Враження від альбому змінювалась декілька разів. Я люблю реп і не люблю, коли власне артисти, які себе відносять до жанру не можуть нормально виконати чи заримувати. Тут такі місця є і це прям дуже сильно збиває враження від альбому. Водночас тут багато з пісень з ідеальним грувом. Якийсь мікс раннього DJ Muggs, фанку та трохи блюз впливу. Це як Everlast до появи його сольнох творчості тільки без ірландського-реднек вайбу. Деякі пісні дуже сильно сподобались. Деякі дуже не сильно не сподобались. Таке буває не часто, буду точно ще слухати щоб краще роздуплитися, але скоріше за все зроблю собі ЕР з цього альбому з композиціями, які мені подобаються

Welcome to the Jangle. Я люблю хіти The Smiths і досить спокійний до їх творчості в цілому. Цей альбом найхитовіший та й загалом мабуть найкращий. Морріссі дуже пасує ця музика чи навпаки)

Дуже сподобався альбом. Синти прям буквально місцями зрізані з Крафтверку, але тут живі ударні та бас. В результаті це створює місцями дуже класні груві моменти. Вокал у Гарі теж дуже відповідає музиці. Я точно радив слухати альбом без бісайдів, демок та додаткових треків, а лише обмежетися 9 оригінальними композиціям. Так виходить топовий насичений реліз.

Відразу повага за назву альбому, мій тип гумору. Раніше цього виконавця не чув, хіба що першу пісню з нетфлікського серіалу. Класний альбом, місцями десь дуже нагадує пізніх бітлів, що для мене в принципі плюс. На альбомі є цікаві повороти: той же Coconut чи Jump into the Fire. Треба буде послухати якісь інші роботи.

Довгий час Прімо був моїм улюбленим хіп-хоп продюсером, та й досі залишається в топі. Парадоксально, але на альбомах Gang Starr не так багато його бітів, які можна ставити в ряд з тими, що він віддав іншим артистам. Гуру з його розслабленим флоу мабуть ніколи не був серед моїх улюблених МС, але в цілому свій поважний статус заслужив не просто так. Мені альбом здається просто непоганим, на початку 90х були більш вдалі дуети мц + продюсер (див. Pete Rock & C.L. Smooth). В межах дискографії Генг Стару цей альбом великий скачок в порівнянні з посереднім дебютом, але всі кращі ще попереду.

Тут кращі пісні можна відправляти в космос для знайомства з інопланетним життям. Це не відміняє факту наявності дивних спірітуально-фолкових пісень чи шматків, які мені не імпонують

Приємний фолк, декілька пісень собі зберіг. Як ціле альбом видався занадто рівним.

Класні гараж-рок пісні і поплавлені психоделічні пісні з якимось бурлескним настроєм. Останні дуже не сподобались.

Не знав, що у Боуі був такий фанкі період. Альбом мені сподобався, проте не настільки сильно щоб хотілось другий раз переслухати. Stay чудова грувова пісня з класною гітарою.

Приємний кантрі-поп з купою кантрі-оркестровок. Не зовсім моє, але для різноманіття було цікаво послухати

Цікавий альбом з широким поглядом на нью-вейв та пост-панк із вкрапленням різних жанрів. Десь місцями мені чогось згадувався Talking Head. Вокал дуже британський, ледь не карикатурний. Rip It Up - дуже хітова композиція

Супер класика, роки 4 мабуть не слухав. Класний темп весь альбом, гітари іскряться, все дуже щільно. Що ще треба від треш альбому)

Як добре, що практика потрійних альбомів не набрала великого розповсюдження. Кращий сольний з бітлів. Велике різноманіття чудових пісень

Енергетика топова

Глем відверто не мій жанр. Тут є хороші пісні, приємно було послухати, але точно не повернусь до нього.

Один з кращих оупенерів на альбомах ever, просто феноменальна пісня. Чудова збірка, отримав купу задоволення. Бразильці вміють в якусь особливу свою музику, навіть в популярних жанрах. Цікаво чи розшириться далі географія в Південу Америку, чи це скоріше виключення.

QOTSA один з моїх найулюбленіших гуртів, тому рівень суб'єктивності ще вище ніж зазвичай. Вважаю цей альбом трохи недооціненим в контексті їх дискографії. Дуже багато топових рифів, в You Would Know один з моїх улюблених у гурту. Ще досить близький за настроєм до Kyuss, що теж йому додає балів. Далі вже баланс стоунер/альтернативного року потроху буде рухатися в сторону останнього.

Я походу хейтер ZZ Top. Супер одноманітно до нудоти

Подобається тут енергетика та певна фановість в загальній атмосфері. Крутий оупенер, який починається ніби як з середини пісні. Все насичено, швидко, короткі пісні з юнацьким поглядом на все. Є хіти. На наступному альбомі вже трохи інший звук та темп був, він мені й мабуть менше подобається

В мене з Елвісом якось не складається. Складно не визнати, що в нього дуже сильний голос і сам він на харизмі максимальній. В той же час музично це занадто естрадно та причесано в порівнянні з музикантами афроамериканського походження.

Cкоріше не сподобався, ніж навпаки. Тут обʼєктивно є хити, той самий Stupid Girl чи Only Happy When It Rains - якісні радіо/тв-френдлі пісні. Філерів на альбомі багато, їх мабуть більшість. Не зовсім подобається звук на альбомі цим балансуванням на межі між поп та рок музикою. Не вистачає мені якоїсь виразності. Ті самі загравання з тріп-хопом в деяких треках теж мені якось не зайшли.

Незаконно хороший альбом, маю платівочку з ним

Не слухав альбом поза відомим тріо. Цей дуже сподобався. Звук дуже крутий, класний баланс між фолковою простою та психоделік фішками. Один з кращих альбомів в підбіріці для мене, якщо обирати з тих, що не слухав раніше

Ще один альбом з цікавими піснями, які мене не чіпляють

На мій смак є суттєво кращі альбоми в дискографії. При чому що до цього, що після. Загалом приємний альбом, стиль присутній

Я зазвичай або стримано, або негативно до раннього гаражного року, але цей альбом мені сподобався. В першу чергу авторські пісні. Той самий Psycho топовий бенгер з гітарою з сьорф-року. З іншої сторони дуже багато каверів і деякі не витримують критики. Я думаю навіть в 65 році каверити Roll Over Bethoven мало бути западло.

Досить цікавйи досвід. Я б навряд цей альбом з такими традиційним кантрів увімкнув би. Насправді дуже багато хороших пісень. Проблема самого альбому, що такий формат кантрі має свої музичні стандарти і звучить все не дуже варіативно. Якщо це додатково накласти на тривалість альбому, то в якийсь момент ці перебори гітарні потроху починають підгружати.

Пам'ятаю як я вперше почув "Electric Feel" і дуже хотів послухати цілий альбом, щоб там знайти переважно взагалі іншу музику. Я тоді мав певний скепсис до музики, яка орієнтувалась на щось в минулому і ця психодилічність мені не відразу сподобалась. З наступним альбом їх я повернувся до цього і тоді якось його викупив і зрозумів, що насправді гурт хоче грати. Зараз залюбки послухав. Generational хіти є, deep cuts є. Улюблена Youth теж на місці. Поставив би 4.5

Об'єктивно цей альбом десь на 3-3.5 зірочки. Є як вдалі, так і не дуже спроби рухатись в сторону якогось мтв-прогу. З плюсів, що є хіти. Ну і в принцпиі я більше люблю (треба переслухати якось) попередні два альбоми. Але коли слухав, така приємна ностальгія була за старими Мьюз, що вирішив поставити 4.

Якщо винести за дужки My Generation, який звичайно дуже хітовий хіт, то альбом непоганої рок-музики 60х без якоїсь родзинки.

Не можна ставити цьому альбому менше 5. Супер кач, слава всім гострайтерам Дре, Снуп в неймовірній формі. Звук цукерочка. Класика вест коасту та хіп-хопу взагалі

Я думав це альбом десь з 80х, а виявилось, що 2013 року. Це багато говорить і про звук і про самі пісні. Не дуже шарю за Боуі, можливо цей альбом має якийсь додатковий сенс в розрізі кар'єри, але як самодостатня робота він мені здався трохи вторинним та, мабуть, застарілим як для дати його виходу. Очевидно, що в укладачах списку є фанбої Боуі (або фанбоуї). Цей альбом точно не репрезентує десяті і не додає нічого в розумінню музичного тогочасного ландшафту

Келлагена я слухав якийсь альбом із нещодавних і або дропнув, або просто не додав в бібліотеку. Цей альбом слухав вчора ввечері, гуляючи з собакою, і дуже кайфонув. Дуже класний звук, неймовірно вдалий мікс. Все звучить ідеально, інструменти типу скрипки чи клавіш з коротенькими вставками походу пісень чудово працюють. Музично це 100 з 100, моя повага авторам та продюсерам. Вокально зазвичай це не мій стиль виконання. Стриманий, місцями на межі зі споукен вордом і десь на приспівах вже емоція з'являється. Проте тут мені це дуже пасувало музиці, дуже гармонійно вийшло. Буду точно ще слухати. Якщо б був в активні фазі колекціонування платівок, то вчора б придбав)

Є феноменальні пісні як Bridge Over Troubled Water чи So Long, Frank Lloyd Wright. Є хороші поп-пісні в рок-н-рольній формі, є й просто ок. Традиційні фолкові сподобались 50/50. Хороший альбом, щоб поставити 4

Класний альбом, круто зіграно, є прям хітяри. Дуже стильна міська музика, не тривіальна, але й не експертиментальна як на The Velvet Underground. Вважаю, що дуже жлобський мув брати 100% роялті з Can I Cick It за бас лінію, яку ти навіть не зіграв. Тому оцінку понижаємо до 4.

Для мене така музика - виключно фоновий прикол. Не можу сказати, що взагалі без цікавих шматків. Той сами дабовий вплив тут відувається достатньо. Але скоріше не моє

Хороший 2step альбом, бенгерів вистачає. Мені там де він в більш спокійний лаунж настрій переходить не те що не сподобалось, а скоріше хотілось продовження. Ще голос у вокалістки прям типовий UK, ліг як треба.

В Києві біля парку Шевченка був заклад Шалена Мама, який був стилізований під американський дайнер. І оскільки я вчився поруч, то ми там іноді прогулювали пари в холодні пори року, а з часом почали там тусуватися з ранку до ночі. Працював він цілодобова, їжа була топова, сніданки хоч о третій ночі. Назва закладу надихалась однією з пісень Роллінгів і однією із фішок закладу, що там вдень майже весь час грали Роллінги. І пісні з цього альбому там були дуже часто, не знаю скільки сотень разів я їх чув. У альбома є свої проблеми. В першу чергу якщо вслухатися в тексти, то вони місцями буе та мізогінія присутня в них. Але музично це мені супер кайф від початку до кінця. Звичайно це накладається на купу класних спогадів. Тому оцінка необ'єктивна ще більше ніж завжди Заклад на жаль закрився ще в 2017 році, зараз на тому місці бездушна домінос піцца.

Заслужено Куті є в цьому списку. Дуже життєствердна музика, енергія пре просто

Я цей альбом вперше послухав не так давно, в 19 році якщо я не помиляюсь. Був тоді дуже приємно вражений, бо в мене було дуже сильне упередження проти гурту. Я в школі послухав якийсь альбом їх один і мені він максимально не сподобався і гурт я дуже довго ігнорував. Тут маємо хороший мікс альт-року/гранжу з шугейзом. Пісні з різною динамікою. Хороший звук накрутили з Вігом. Вокально теж Корган мені подобається на альбомі. Може тексти трохи занадто по 90м, але то таке. Мені десь на 4.5., трохи не вистачає ностальгійних почуттів до альбому щоб ставити 5 зірочок

Не чув раніше. По відчуттям альбом не дуже сильно постарів. Відчувається як ок суміш гранжового вокалу (щось середнє між Куртом та Лейном) з гаражним роком. В мене загальне враження "що тут цей альбом робить?", але й треба визнати, що декілька непоганих хітів тут є.

Наскільки не мій гурт за комбінацією темпераменту, софт музики та цього вокалу, що складно уявити. Цей список остаточно підтвердив, що просто не для мене ця музика писалась) Stand та Orange Crush - кайф, якщо такого було б більше, то ми з цим альбом могли б подружитися.

Я так розумію це якась компіляція пані Еліс. Чудова бразильська поп-музика. Додав собі в бібліотеку, буду точно ще слухати

Супер класика, яка досі звучить актуально

Ці ностальгійні переживаннями за старою доброю Британією досить цікаво слухати.

Супер класика. Давненько не слухав, то залюбки прогнав

Поважаю Жанель і за цей альбом зокрема. Класна артистка, правда щось останні альбоми мені її скоріше повз мене. Свого часу на моменті виходу цього альбому я дуже багато слухав першу його половину і достатньо прохолодно ставився до другої. Не те щоб вона погана чи прохідна. Скоріше музична палітра в ній мені менше імпонує. Альбом великий і на великих альбомах мені здається дуже важливо мати не просто класні пісні по всьому треклісту, а й мати їх послідовності з 3-4, які мають якорити. Тут для мене, знову ж таки, в другій половині я не можу виділити для себе такого стріку. Класно, що все це досі свіжо слухається і набагато краще великої кількості навколо-поп музики на межі 00х-10х

Цей список альбомів остаточно мені підтвердив, що я не люблю американську естрадну музику початку 60х і її варіації на соул та рнб. Ці духові, оркестровки, бек-вокали, звук - просто якесь відторгнення. Тут буквально пару пісень, які з цього патерну відходять і це як ковток свіжого повітря. Водночас Дасті реально класно співає, до виконань в мене нуль претензій. Дасті далі набагато цікавіше слухати. Дружині дуже подобається пісня Spooky, навіть грала в нас на весіллі. І трохи слухав її, тому це не хейт до Дасті в цілому, а лише до цього альбому.

Vol.2 мене дуже задушив, типові виконання та аранжування, голос звичайно чудовий. Vol.1 сподобався набагато більше, маю приємну приджазованість

Дуже крутий запис, хоч я люблю набагато більше кул/боп версію Девіса

3.5. Цікавий поп-альбом, який непогано балансує між доступністю та витонченістю. Задає приємний настрій. Були в окремих піснях прикольні нетривіальні рішення, які розбавляли трохи фонове відчуття від окремих пісень. Під настрій можна переслухати

4.5. Класика Крутий альбом, Брюс тут дуже щиро звучить.

Я розумію, що стиль і все таке, але рівень манерності виконання у вокаліста дуже часто був за межами мого сприйняття. Варто відзначити, що в цілому непоганий матеріал.

Поки кращий з альбомів Боуі, що я тут послухав. Є хіти, хороші гітари, цікаві виконання вокальні є. Взагалі цей настрій артистичного глему на альбомі подобається.

Назва альбому дуже відповідає його змісту

Якщо ви колись уявляли, як звучали би Бітлз, якщо писали посередні пісні, то можете послухати цей альбом і більше не треба уявляти.

Якийсь британьский Майкл, в окремих піснях на межі байту. Досить приємний альбом зі звуком епохи. Скоріше сподобався, але додати собі щоб переслухати пізінше не захотілось.

Між 2.5. та 3. Психодилічний пост-панк. Досить цікава музика, але не дуже мене чіпляє

Доведеться зруйнувати ідеальну оцінку від групи. Це безумовно хороший альбом, проте на мій смак з філерами. І особливо не чіпляє оця супер драматичність та епічність Kashmir з оркестровками.

3.5. Дуже люблю попередній, а цей мені так само вже не подобається. Він набагато більш сучасний порівняно з попереднім і відголоски цієї музики вже можна знайти в сучасній чи принаймні більш сучасній електронній музиці. Той самий вокодер який тут нормально так заюзали. Чогось ця траекторія мені менше подобається у порівнянні з більш абстрактним та авнгардним Trans-Europe Express

Я небагато слухав Леонарда. Цей альбом раніше, здається, мені попадався. Текстоцентричний з досить мінімалістичними стильними аранжуваннями. Я б його залюбки послухав на касеті.

Багато гуртів з цієї епохи дуже погано постаріли або просто грали пересічну ганебну шляпу. Інкубус точно не з цих гурітв. Мій улюблений досі попередній з кращою версією фанк металу в історії. Але й два наступних це теж дуже яскраві хітові альбоми. В мене постійно змінюється думка, який з двох мені подобається більше. Останнім часом це саме Make Yourself. Тут найбільший хіт, і він такий більш емтівішний мабуть, м'якіший за Н.А.У.К.У., але драйвовість залишилась. З мінусів для мене - "I Miss You". Ніколи не любив цю пісню і завжди її проматував.

Чесно дивний альбом. Я не те щоб поціновувач ейсід джазу, але цей твіст на нього здався цікавим. Але не таким щоб мені сильно сподобався. Можна було б переслухати, але і якось не хочеться насправді.

Сирена виє на інтро так само, як і за вікном. Поважаю Чака Ді і Флейвор Флев топовий хайпмен. Але на мою думку він занадто одноманітний по бітах і не всі діп катс на альбомі класні. Тому 4 мені видається справедливою оцінкою.

Гурт завжди буде асоціюватися в мене з однокурсником, який постійно намагався переконати мене, що Слеш - легенда і найкращий гітарист в історії. А альбом ідеальний на 10 з 10. Враховуючи, що я загалом не любив метал 80-х, хард-рок, глем і всю цю волохату тусовку, я переважно дивився на нього як на дивака. З часом моя позиція з цього питання стала більш толерантною, і я вирішив послухати цей альбом більш неупереджено. Я все ще не можу сказати, що це прям моя музика на всі сто, але не можна не відзначити, що тут високий рівень матеріалу, купа дійсно яскравих пісень, а деякі це справжні суперхіти, класика. Тексти, з відривом, найслабша частина альбому. Слеш справді чудовий гітарист, і деякі партії тут просто вау. З урахуванням того, що ця музика з жанру, який не мій і якого я дуже довго старався уникати, то це прям дуже хороший альбом. Зараз було приємно переслухати.

Сильно не моє, не зміг особливо за щось зачепитися. Якось відторгнення теж не було, тому можна поставити 2.

Дуже цікавий альбом. Іноді ловив себе на думці, що ніби різні гурти слухаєш, настільки стилістично сильно змінюється. Центральним залишається відчуття прогресивності в цій музиці. Ще буду переслуховувати, поки 4.

Непоганий лайв, хороший теплий звук. Але на відміну від інших лайвів, що поки тут були, цей здався трохи необов'язковим в цьому списку.

Бачиш трайбів - ставиш 5. Тут дуже проста логіка. Одна з найкращих дискографій в історії хіп-хопу (та й загалом мабуть теж). Купа бенгерів, супер круті семпли, неймовірний продакшн, класна динаміка між Q-Tip та Phife Dawg (останній все-таки більше почне розкриватися на наступному). Альбом який подобається тим, кому хіп-хоп взагалі не подобається

Норм радіо-рок на фон запустити, хіти теж є. З синтами трохи перестаралися. Присутність в цьому списку не зрозуміла

Сильно не моє. Не люблю ситару та таку індійську музику

3.5. Приємний альбом, є дуже стильні композиції, непогана робота з семплами, чудовий бас майже скрізь. З мінусів: відверті філери, задовгий. Поставлю 4 щоб трохи підтягнути загальний рейтинг альбому)

Я люблю більш панкові, ніж альтернативні аля R.E.M. альбоми Хускерів. Проте на відміну від R.E.M. це мені подобається. Тут 4 можна сміливо ставити.

Заслужена класика. Вокал у Бет незаконно хороший. та й загальний продакшн тут теж дуже крутий.

Завжди складно визначитись який альбом у них найкращий, але цей дуже сильний претендент на це. Тут ще більше розкручується джазовий семплніг, динаміка між Кью та Файвом на вищому рівні. Хороші тексти, особливо на фоні тем, які вже були в мейнстрімі. Куплет Басти Раймза в Scenario - краще фінішер складно уявити

Другий альбом гурту тут. Цей сподобався набагато більше. Мені здається, Young Fathers багато слухали цей гурт. Класні гармонії вокальні фальцетом. Йому, можливо, трохи не вистачає хітів, десь пісні трохи перевантажені хронометражем. Але зараз не виникає питань "чому тут є цей альбом"

Блонді така собі нова хвиля, як на мене. Але ось поп-пісні з класними хуками їм вдавалося писати добре. За це й поставимо 4

Класичний та культовий альбом. Вплинув на інші хороші гурти. Той самий ATDI багато взяв від DLJ. Я не можу сказати, що я колись прям горів цим альбом. Він дуже насичений, і на відміну від деяких теж класичних постхк альбомів, які я міг запускати по колу, з цим такого бажання особливо не виникало. Можливо це через нойзовий акцент в цій музиці. Років 5 мабуть не слухав, зараз із великим задоволенням переслухав.

DM не мій гурт, але не визнати, що тут є просто ХІТЯРИ складно.

Не фанат Бека. Нагадує старіший альбом, який був також в списку з хіп-хоп вайбом та семплами. В цьому мені декілька пісень сподобалися: класний оупенер, груві Hell Yes та Rental Car, який нагадав мені поп-версію Black Keys.

В мене був період, коли я трохи підхейчував Ківануку. Здавався якимось стерильним артистом, який просто переспівує все, що вже давно було зроблено до нього. Думка змінилася після його виступу на Атлас Вікенді, я був прям вражений виступом. З того часу якось змінилася й думка про його творчість. Цей альбом мені здається цікавішим за найбільш успішний Love&Hate. Рух в сторону психоделічного соула йому пасує і йому з Danger Mouse вдалося його трохи відсунути від цього ретро-відчуття, яке мені не дуже подобалося. Із великим задоволенням переслухав.

Я визнаю, що я не шарю. Це цікава музика, в якій можна багато чого шукати, але для мене вона занадто арті і мені не до душі вокальні виконання.

Хоч і не найкращий їх альбом, але мені сильно подобається гурт. Не такий хітовий як інші альбоми. Проте й своїх хайлатів тут вистачає. Той самий how do you sleep?, emotional haircut чи call the police.

Такого продакшену не було й не буде. Ні RZA, ні всі навколо Вуфем продюсери так і не змогли повторити цей сирий та брудний, проте супер качовий звук. В кожній пісні є дуже коротенькі семпли чи клавіш чи струнних і це звучить дуже потужно. Ну і склад MC. Починаючи з першого куплету на Bring Da Ruckus, де Гостфейс з двох ніг влітає на своєму фірмовому флоу, і далі весь альбом 9 голодних топ МС видають свій максимум. Дуже атмосферні скіти з фільмів про Шаолінь та проханням поставити Вутенг again and again. Щиро люблю цей альбом. На жаль жодна інша спроба як гурту навіть не наблизилась до цього успіху.

Хз, що тут казати. Альбом просто насичений супербенгарми. Топові хуки.

Цікавий треклист, в якому ми пробираємося через досить посередні пісні до хіта та суперхіта в кінці.

Другий альбом від гурту в списку. Вже тут майже не залишилось психоделічності першого альбому, і настрій більше в сторону готичності. Плюс додаються місцями дуже вдалі поп-приспіви й одночасно все досить вигадиливо зіграно

Я давно прям не слухав пані Мадонну альбомами щоб гарно пам'ятати дискографію, але мені здається, що цей найкращий. Дуже стильний альбом, відповідає своємо часу, консистентний продакшн по всьому треклісту. Фроузен відсилає до дитинства. Якщо б не супер зайва Shanti/Ashtangi та слабенька закривашечка Mer Girl, то це була б легка 5.

Цей альбом мені подобається. Досить приземлений прог-рок, з деякими піснями, що спокійно можуть на Радіо Рок грати. Забавно, що початок YYZ це практично джент)

Дуже красивий альбом. Вокали, звук, аранжування - топ.

Мене дуже задушив цей альбом. Музично не моє, не можу сказати, що мені дійсно сподобалася хоча б одна пісня. Тексти непогані, але для мене це не рятує загальне враження від альбому. І він звучить, ніби мав вийти за 10 років до реальної дати виходу. Це теж мені чогось не сподобалося.

З Ману Чао є два спогади: 1. В вже далекі часи, коли люди ретельно обирали рінгтони, у мого друга стояла Bongo Bong на дзвінку. Не знаю скільки разів я чув початок цієї пісні. 2. Колись був на Сігеті на виступі і трохи знудившись пішли на щось інше на середині сету. Мені завжди здавалося, що ця музика мені мала б більше подобатися, але чомусь не складається.

Я розумію вплив і важливість цього альбому. Розширяє горизонти панку настільки широко, що панку тут майже на залишається. Я колись його пробував слухати і мені сильно не сподобалося. Зараз це сприймається краще, але все одно не можу уявити ситуації, у якій я до нього повернуся.

АЙ ЕМ АН АЙТІКРАЙСТАААА. Згоден з усіма думками, що цей альбом дуже переоцінений. Тут купа просто жахливої лірики та посередніх пісень. Але Anarchy in the UK та God Save the Queen це бенгери на всі часи.

На альбомі є просто видатні метал-бенгери, але загальна траєкторія руху мені вже не дуже подобається. Хеві-метал та хард-рок Металіка не те, що мені треба. І в дитинстві я був травмований Nothing Else Matter, фізично не можу слухати цю пісню, ніколи її не любив.

Після чергової ночі з сусідом-довбойобом цей альбом був хорошим способом трохи переключитися. Є в ньому цей розслаблений та відсторонений настрій, який зараз був мені треба. Пісні досить повільно розвиваються, є репетативність, яка мені часто подобається в музиці. Гурт не заходить на територію якихось виражених експериментів, як це буде робити далі в своїй музиці. Все тримається в межах космічного дрім-попу з психоделічними вкрапленнями. Несподівано для самого себе альбом сподобався. Цікаво буде переслухати іншим разом

Мабуть мій улюблений у них. Нереальний рівень семплінгу, нереальний рівень зросту порівняно з дебютним. Купа класних пісень, чудова динаміка між трьома учасниками. Тим хто любить мультижанрових Бісті, то звичайно інші альбоми в пріоритеті.

Свого часу дуже багато слухав їх і цей альбом зокрема. Якщо на перших був такий брудніший гаражний звук, то на Братах вже відчувається, що хлопці зібралися записувати бенгери. Є одні з найбільших їх хітів (хоча наступний мені здається яскравішим), багато хороших рівних блюз/гараж рок пісень. Хороша рок-музика кінця нульових.

Кращий альбом Бітлів, баланс між раннім та пізнім звуком.

Дуже дабовий реггі. Хороший альбом з політичними текстами

Супер фанкі, класний грув, абсолютна класика джаз-фанку. Класні клавіші, яскравий бас. Не дуже поціновувач фьюжену, але ця фанкі гілка мені завжди в ньому подобалась.

Дуже люблю цей альбом, подобається цей похмурий синтовий грув, як тут працюють з репетативністю. Маю на платівці і періодично переслуховую

Гаражний прог, цікаво хіба що з історичної перспективи

Слабо знайомий з доробком Боуі, але це альбом слухав раніше. Перша половина - класне поєднання досить попсових мелодій з цікавими моментам та з легким флексом артистичності. А вже в другій пішли експерименти з інструментальною частиною з яскравою Subterraneans. ЯЯки

Все що я не люблю з кінця 80х - початку 90х є в цьому альбомі. Плюс цей звук та його відголоски потім дуже перекочували в українську та іншу пострадянську поп-музику.

Супер класика. Чудовий приклад хард бопу. Мені менше за інші подобається Ba-Lue Bolivar Ba-Lues-Are, але вона насправді теж дуже гарна. Тому не бачу підстав ставити щось менше за 5 зірочок

Креативне поєднання нетривіальної поп-музики з глітч електронікою та ембієнт шматками. Іноді це починає звучати як музика під якийсь перфоманс ніж музичний альбом. Поважаю такий підхід, але слухати це не завжди хочеться. За один раз альбом було важко послухати, бо дуже здався таким, що перевантажує увагу

Ніколи не заслуховувався Кілерсами. На цьому альбомі є один generational хіт, один супер хіт та декілька дійсно класних композицій на стику пост-панку та якоїсь поп-американи. Половина цього альбому просто ок, відчувається як філери

Вперше послухав цей альбом — він здався мені занадто прогресивним і надто мистецьким актом. Крім того, не дуже сподобалися аранжування у першій половині, які викликали стійку асоціацію з якимось водевілем. Вокально дуже яскраво, різноманітно, експресивно, прото гроул якийсь навіть є. За цим елементом дуже цікаво була на альбомі спостерігати Схоже, що цей альбом варто слухати не один раз, і я планую зробити це згодом. А поки що моє враження радше ні, ніж так.

Як музичний та трохи абсурдний арт-перфоманс я це можу сприйняти, ще як музейний експонат. Музично за виключення 3 і 4 композиції дуже не близька музика, занадто креативна та знову ж таки абсурдна.

Приємний альбом з чудовим поєднанням енергійності Іггі та якимось легким та інтелігентним гаражним роком та глемом від Боуі та компанії. Є два очевидних супер хіта на альбомі. Не вистачає експресивності трохи, особливо від таких артистів Ще момент, що окремі тексти дуже погано постарішали.

Цікавий мікс соулу, року, джазу та ска. Місцям це гурт Chicago зі скашними духовими. Це сподобалось. Дуже не сподобався вокал: ні голос, ні мелодії. Він точно виділяється, але краще був би більше дефолтним. Місцями було прям важко і як на мене не пасує настрою та змісту музики.

Альбом слухав вперше та й ніколи не чув нічого за Руфуса. Цікавий сінгер-сонграйтер альбом з клавішною основою. Вокал місцями, особливо коли вокаліст щось тягне, - вилитий Том Йорк. Тексти такі саркастичні та торкаються сексуальності. Роздумував може поставити 5, але Old Whore’s Diet якоси вибивається занадто з настрою.

Хендрікс визначна фігура в історії рок-музики і з цим не посперечаєшся. Музично завжди ніколи не було 100% попадання. Віртуозність в поєднанні з психоделічністю іноді занадто далеко заносить ідею пісень. Є і безумовно купа чудових блюз-рок пісень з цікавим гітарним звуком.

Шумний ґрандж, дуже подобаються тут пісні. Альбіні накрутив звук. Трохи в тіні попереднього, але й там більш хітовий матеріал

Поки найгірше, що встиг послухати з цього списку. Цей спів в гармонії на два голоси в якийсь момент почав зводити з розуму

Хороший софт/фолк-рок альбом з легким кантрі впливом. Дуже теплий звук на альбомі. Після не самої приємної ночі через кончених сусідів було приємно послухати. Додав в бібліотеку бо ще точно повернусь

Фʼюжн з афроджаз орієнтиром. Загалом приємний альбом. Мені не всі композиції сподобались. Іноді були не дуже цікаві мелодії на трубі, а тут це головний інструмент.

Я загалом поважаю d&b та джангл 90х в UK. Не дуже часто слухаю, але є іноді є настрій. Ось ця варіація цих жанрів взагалі не моє. Цей дрімі ембієнт розтягує треки на якийсь неадекватний хронометраж. Є класні моменти, але в цілому трохи нудьгуав поки слухав. Ну і дуже довжелезний альбом.

Дуже сподобався альбом. Чудовий теплий, прикольний мікс алт-кантрі та чембер-попу з настроєм як на альбомах Destroyer чи пізніх АМ. Платівки останні роки особливо не купую, але захотілось залізти на disсogs подивитися які є пропозиції)

Колись бачив комент, що це the whitest music ever. І щось в цьому дійсно є) Хороший такий feel good джаз-рок альбом, коли він не намагається демонструвати, що "дивіться ми теж дуже експерементальні та прогресів" та мучати гітару як на Free Form Guitar.

Відразу дісклеймер, що Фред Дьорст галімий чорт. А так Лімп Бізкіт був мабуть моїм топ-3 гуртом в дитинстві. Перші три альбоми слухав якусь неадекватну кількість разів. У Дьорста дуже специфічний свеггер міксу “white trash” та реперський «я самий класний». Раніше це здавалось, що він прям дуже крутий. Зараз це трохи виглядає смішно, але харизма у нього присутня. За дуже специфічною фігурою фронтмена ховаються класні музиканти. Особливо Борланд, який вміє в реально класні та качові рифи Тексти тут часто між поганими та дуже поганими. Деякі пісні погано постарішали, той самий Роллін звучить прям як поганий прикол (ремікс топовий, на одній пісні Метод з Редом - обидва в топовій формі та ричащий DMX). Я завжди хотів щоб такого репкору було більше, але щось особливо не склалось. Їх зараз не слухаю, бо Фред галімий чорт. Вішати на них занепад музики 90х мені завжди здавалось великим перебільшенням (може не треба було всім скатуватися в дженерік постгранж та породжувати гурти типу Hinder) Дякую за веселе дитинство, перший великий концерт закордонного артиста в 2008 році в Києві. Але зараз точно не по дорозі)

Не можу сказати, що дуже заслуховувася U2 колись. Проте цей і попередній досить непогано пам'яютаю. Стадіонний меланхолійний поп-рок з виразними хітами. Не можу сказати, що ця музика в мене попадає на 100%, але важко не відмітити високий рівень пісень. Ще досить цікаво, що це такий погляд на хартленд-рок зі сторони і U2 вийшло добре

Мені подобається більш фанкі супровід Мейфілда і його голосу він теж пасує більше, як на мене. Приємний альбом, є очевидний хіт у вигляді So in Love.

Я з гуртом не був знайомий десь до останнього тижня, бо послухав їх новий альбом (непоганий). На цій платівці в нас досить цікавий твіст на брітпоп. Десь прослідковується шугейз, десь якийсь спейс-рок впилв теж відчувається. Настрій загалом меланхолійно-мінорний. В мене була асоціація з Coldplay трохи тільки трохи менш поп-орієнтовним. На багатьох піснях чудові клавіші. Місцями на мій смак провисає та трохи нудьгував на окремих піснях.

Я поп-період Talk Talk не так давно послухав. І цей альбом зокрема мене дуже вразив. Одна з самих не банальних, але водночас достатньо доступних поп-альбомів. Далі вже пішов пост-рок і, не беручи до уваги важливість та високий рівень тих альбомів, трохи шкода, що такий поп-гурт загубили.

Мені здалось, що альбом не пройшов перевірку часом. Звучить просто як прикол, який мені не видається забавним.

В першій половині альбому 80ті на стеройдах: фанк з купою різних сінтів, драммашиною, клепами. Мені цей альбом завждо цікаво слухати, проте не можу сказати, що все на 100% попадає в мене. Довгі пісні з хуками, що повторюються безліч разів. Не завжди мій грув. Як вокаліст Prince яскравий, є дуже різні виконання на альбомі. Тексти заряджені на сексуальній тематиці, що звичайно може мати місце і насправді досить пасує цій музиці. Але якщо була б версія Lady Cab Driver без секс-сцени, то я був би не проти. Бас на альбомі просто люксовий

Не має якихось претензій до музики чи виконань, але не відгукується взагалі.

Слухав його якийсь час назад, може років 7 тому. Зараз сподобався більше, не здався таким нудним як минулий раз. Ембієнт частина сподобалась менше ніж частина з активним використанням синтів. Цікаво, як це з новаторської музики фактично перетворюється в ретро-футуризм.

Вау, це настільки не мій поп-альбом, що складно уявити. Деякі аранжування - квінтесенція всього, що я не люблю в 80х. Ще й цей звук, який перекочував радянську естраду. На деяких моментах було дуже складно. Також рішення по виконанням вокальним є на деяких піснях на мій смак дуже сумнівними. Навіть дабова пісня не врятувала загальну картину

Перша половина альбому може претендувати на звання «кращий нюметал». Є хіти, фірмовий агресивний звук гурту, Корі показує весь свій ренж. Голова хитається без зупину. Друга половина альбому суттєво слабкіша. Я не дуже поважаю, коли гурти так розставляють трекліст, бо в підсумку враження від альбому дуже змазане виходить. Так власне тут трапилось. Ну і тексти звичайно 10 нюметалів з 10.

Знаю, що гурт дуже поважний і цей альбом зокрема, але це максимально не моє. Напів акустичний поп-рок з оркестровками раніше взагалі викликав стійке відторгнення. Зараз сприйняття трохи краще. Проте все одно за темпераментом та аранжуваннями максимально не моє. Дуже крутий головний хіт та дійсно чудова пісня Man on the Moon в якій вистачає динаміки для мене. Хороші тексти на альбомі, цього не можна не визнавати.

Jay-Z має досить непогане резюме для заявки на кращу реп-дискографію, якщо зважати на кількість альбомів та тривалість карʼєри. Цей альбом досить часто позначають як його кращий. Я з цим твердженням не можу погодитись, бо тут як на мене забагато прохідних пісень для такого статусу. Водночас дуже важливий та впливовий альбом. Повернення соул бітів в великий хіп-хоп руками Каньє та Джаст Блейза. Дуже сильні хайлайти, один з найбільш відомих дісів, праймовий Ем на фіті.

Мені 9 чи 10 років, я вмикаю FIFA 99 на PS і звідти після пафосної заставки починає грати The Rockafeller Skank. Супер кайф) Давно не слухав цей альбом повністю. Багато супер хітів, які було приємно згадати. Іноді потрапляються відео Baauer, де він розбрає його семплінг і завжди дуже цікаво дивитися за ходами. Не сподобалось, що багато пісень довгі, репетативні і часто хочеться щоб вони були в якійсь радіо версії та коротші.

Хронометраж цього альбому складно виправдати. 21 пісня на 90 хвилин. Дуже мало кому вдається втримати хороший рівень альбому з такою кількістю матеріалу. Тут цього точно не вдалось. Місцями тут є хороша поп-американа, місцями максимальна нудота. В той же час дуже багато текстів, особливо на любовну тематики, не проходять вайб чек. Текст в пісні про Сільвію Плат - супер кріповий несмак. Я буквально не повірив, що цей чую і довелось спеціально текст відкрити щоб пересвідчитись.

Хороший джаз-поп альбом з парою р'н'б композицій. Звук дуже прикольний та вгадується, що альбом з 80х, бо цю джазову/ф'южн основу щось постійно розбиває: чи якийсь синт цікавий чи луп з драм машини. Я б поставив йому 4.5, якщо б тут можна було половинити зірочки.

Чудовий альбом з насправді досить помірним вкрапленням латіно року (за виключенням деяких пісень) ніж можна було очікувати. Пісні іспанською набагато кращі за англамовні, які занадто наслідують умовний західний стиль.

З Сінатрою в мене завжди так складається, що коли чуєш окрему пісню, то зазвичай дуже подобається. Складно не погодитись, що голос неймовірний. Альбомами це точно не моє. Ці естрадні-джазові стандарти з оркестровками створюють належний настрій для вокалу, але водночас дуже вони одноманітні. В якийсь момент все зливається в одну довгу пісню.

Поважаю гурт, але цей альбом мені занадто авангардний

Цей гурт дуже любила музична преса і цей альбом зокрема. Я що тоді, що зараз не викупаю його.

RHCP дуже сильно так щоб прям на повторі купу разів ніколи не слухав. В Нікополі якось на межі 90х-00х чогось до рук повноформатний альбом не потрапив, а коли вже пізніше слухав сам альбом, то оцього ефекту «музики з дитинства» він якось не мав. Альбом - топ. Майже без філерів, буквально дві пісні, які мені здались просто ок. А так скрізь супер бенгери або круті пісні. Гурт цікаво слухати, бо для мейнстрім артистів всі музиканти дуже топові і за ним банально цікаво спостерігати в піснях. Однойменний хіт досі важко слухати через його інтенсивну ротацію на будь-якому музичному каналі. Альбом слухав останній раз мабуть перед їх провальним концертом в Києві на якійсь з перших ітерацій UPark. Для мене альбом на 4.5, але той випадок, коли можна округлити до 5.

Знаю, що цей виконавець дуже вплинув на сучасне покоління сінгер-сонграйтерів і взагалі дуже поважний. Є у мене в лонглісті того, що треба послухати і ось сталась нагода Враження дуже змінювались від пісні до пісні: десь дуже класний з відчутним впливом бітлів інді-рок/павер-поп, а десь досить дженерік радіо-френдлі музика. Треба буде щось ще якось послухати від нього і зокрема прогнати ще разок цей альбом

Ніколи не думав, що хауз може бути настіки вихолощений та ніякий

Об'єктивно в них далі будуть кращі альбоми, але мені цей теж завжди дуже подобався.

Це об'єктивно хороший альбом. Дуже класні фіти: чи не кращі куплети в кар'єрі від Рік Росса та Мінаж, класний вихід в Рейквана, топові приспів від різних запрошених вокалстів. Так само по продакшену вдалось зібрати класну команду, яка суттєво розширила палітру з чого Каньє семплував. Проте у альбому є свої проблеми. Не може претендувати на статус одного з кращого в історії альбом, який має пісні типу So Appalled чи Hell of a Life. Та й тексти іноді провисають. Загалом класний був період у Йе з MBDTF-WTT-Yeezus, шкода що він остаточно поїхав і перетворився в якогось еталонного довобойба.

Цей альбомчик один з небагатьох, що раніше слухав у Янга. Подобаються електронні номери, до акустичних якось серце не лежить.

4.5, звук як завжди дуже топовий, багато фірмових пісень. Точно два альбоми подобаються більше за цей, тому ставимо тут четвірочку

Класичний приклад поп-року альбому. Подобається цей альбом, дуже хітовий. Маю навіть на касеті

Розумію чому цей альбом тут є і його впливовість. Водночас мені здається, що саме така психоделічна музика не не дуже добре постаріла

Думаю доступ до наркотичних засобів був добре налагоджений під час запису цього альбому) Дуже театральний, водночас веселий і не відчувається перевантаженим, хоч є пісні по 8 хвилин

Я для себе вже досить давно зрозумів, що Депеші не мій гурт. Сподобались дві пісні, прям бенгери: Strangelove та Nothing

Досить приємний альбом, такий собі непоганий фоновий прикол або музика для радіо в машині. Не можу сказати, що без цікавих шматків чи достойних пісень, проте не настільки щоб до нього прям повертатись. Не всі тексти сподобались. Перебування в цьому списку мене трохи здивувало

Звичайно тут є претендент на топ-10 поп-хітів, але й вистачає інших хороших пісень. Трохи філерів теж є, тому оцінка 3 виглядає справедливо

Досить такий дефолтний брітпоп, хіба що клавіші іноді додають якоїсь родзинки. Є пару непоганих пісень, майже хітів. Ще один приклад якоїсь географічної чи жанрової обмеженості укладачів цього списку, бо цей альбом виглядає тут зайвим

Цікаво, що Роллінги зі своїм доробком дуже крутих пісень, не змогли записати реально видатного альбому. Цей мабуть одна з найкращих спроб, проте все одно 5 йому не можу поставити. Wild Horses - чи не найкраща їх пісня

Супер класика, залюбки переслухав

Я не очікував нічого, але музично мені дуже сподобалось, місцями прям (якщо ми говоримо на LP версію альбому на 37 хвилин). Поєднання індастріалу, крутих синтів та класичної музики перетворюють поп хіт на якийсь тоталітарний гімн. Взагалі альбом дуже просякнутий цим тоталітарним настроєм. Мені це не те щоб подобається, але на контрасті з деякими альбомами тут було щонайменше цікаво. Згадав, що вони мали заїзжати до Києва вже під час повномасштабного вторгнення, але вони позиція по війні в них уєбанська, тому й добре, що концерти скасували.

Хотів щось пожартувати про Stranger Things, але просто скажу, що це мабуть пікова точка гурту, хоч далі буде вистачати досить непоганих моментів (поганих теж)

Видатний поп-альбом, просто хіт на хіті. Smooth like butter міг би про нього сказати Phife Dawg. Ті хто зневажливо ставляться, типу, що це музика для лоббі в готелі - не шарять)

Секс, драгз і нойз рок. Дуже впливово, досі з цікавістю можна послухати історію про Валдо та коробку. Не можу сказати, що дійсно моя музика, але є в ній свій магнетизм

Якщо мені років 15 тому сказали, що я буду отримувати задоволення від гурту Boston, то я б образився) More Than a Feeling - супер хіт, топ хук. Взагалі дуже хукова музика, класний звук, приємний настрій у альбому.

Кращий у них, топовий звук, бас яскравий по всьому альбому, цікавий сонграйтінг. Чомусь по справжньому не вдалось його полюбити

Ніколи не міг позбутися відчуття, що це бісайди до Kid A, хоч тут і дуже високого рівня матеріал є

Хороший дебют й взагалі хороший альбом, досі добре слухається. Є як досить щільні танцювальні бенгери так і більш спокійні такі повітряні треки. Якщо прибрати за дужки Prodigy, то The Chemical Brothers з відривом кращий big beat гурт, який досі видає хороші релізи (No Geography 19 року дуже хороший)

Тиха та тендітна музика, чудовий голос

Ще один альбом по UK-квоті) Запис з фокусом на ретро кудись в 50-60 роки, дуже теплий звук, хороші пісні. Ocean дуже хороша пісня. Мені було місцями трохи одноманітно. Проте в цілому приємні враження. Краще багатьох релізів з часу на який він видсилає

У Фаєрів видатний був стрік з перших чотирьох альбомів. Хоч навколо цього є загальний консенсус, що він кращий, мені він подобається найменше з чотирьох. Але це безаперечно дуже сильний дебют і важливий альбом для нульових

Це друга спроба послухати Костелло. Мені що в перший раз, що зараз дуже не подобається. Просто не можу зрозуміти де цей феноменальний сонграйтінг про який постійно згадують.

Один з кращих оупенерів в історії. Єдиний мінус, що пісня задає настрій на альбомі, який практично на ньому не проявляється. Зловив собі на думці, що я поважаю фолкову варіацію Led Zeppelin, проте не можу сказати, що люблю. Є також блюзові композиції причому з досить такою класичною його формою. Думав буде легка 5, а по факту виходить все-таки 4

Я б поставив мабуть 3.5. Хороший рок/фолк, досить різноманітний, а лей й дефолтний місцями. Перша пісня дуже гарна. Кросбі цікавіше зробив

Давненько не слухав Kings of Leon. В моїй пам'яті це був найкращий альбом, найбільш роковий. Освіживши спогади можу сказати, що альбом зараз здається менш цікавим. Нормальний південий рок з гаражів, нічого особливого. Цікаво як умовні поп-альбоми постарішали.

Пьорпли дуже класні музиканти, все реально дуже круто зіграно. Є суперові шматки по всім інструментам. Звичайно фірмові гітари виділяються. Головна пісня на альбомі це Child In Time і вона мені не дуже подобається, а скоріше викликає посмішку з цими "уууу уууууууу" та "аааААААААааа" . Може настрій такий був в мене, не знаю) Загалом, коли вони більш хард-рок/хеві, то там вони дуже яскраві, а прогові/психоделічні приколи просто норм.

Максимально не моє. Аранжування, звук, вокал, сам матеріал - все повз. На середині здався та вимкнув.

4.5. Топовий продакшн від Каньє (та трошки від Ділли). Власне продакшн тут об'єктивно на передньому плані. Один з кращих альбомів нульових в цьому компоненті. Коммон хороший МС, з непоганою кар'єрою, але в мене немає такого, що я хочу рандомно послухати якийсь куплет Коммона, як часто буває з іншими виконавцями. Він тут точно нічого не псує в жодному разі, але прям вище голови теж не випрингув щоб можна було ставити 5.

Це 4.5. Є бездоганний Off the Wall, а все інше теж дуже високого рівня, але все одно десь якийсь промах є. Тут це пісня з сером Полом, завжди здавалась трохи крінжовою. Перші 30 секунд Billie Jean - феноменальні

Мені ніколи не подобався Колдплей. Ноу хейт, але завжди здавалась дуже скучною музикою. Не поганою, а саме скучною. Після переслуховування думка особливо не змінилась. Це обʼєктивно точно не погана музика, але мені здається занадто одноманітною ще й практично кожна пісня затягнута.

Боуіманія продовжується. Авторський погляд на фанк та голубокий соул. Мені на деяких піснях вокальні партії здалися занадто кітчевими. Розумію, що це фішка і так задумувалось, але для мене скоріше в мінус. Fame класна закривашка та витягнула трохи враження

Мені цей альбом раніше подобався менше ніж зараз та й не слухав його дуже давно. Винахідливий сонгмейкінг, ловив себе, що декілька разів під час пісень були неочікувані, але й вдалі ходи. Цікавий звук, одночасно і вінтажний і сучасний. Вокал специфічний, тут він дуже пасує і створює якусь казковість. Поставив би 4.5.

З британськими 80ми в мене ще більший love/hate ніж просто з 80ми загалом. Знаю хіти гурта і The Chauffeur через кавер Deftones. Тому певний скепсис був. Проте альбом мені сподобався. В ньому непогана тримається баланс між повільними та більш динамічними піснями. Дуже хітово, хороший рівень пісень на альбомі. Звук - відповідає часу виходу альбому, але все дуже стильне.

Прикольний альбом. Не хітовий, але непоганий матеріал, є стиль, задає хороший настрій. Звук ніби стоїш в клубі на дальному від сцени барі

Дуже кріспі звук, виразний бас, самі пісні драйовові. Завжди подобався вокал Гарві. Без якихось супер хітів можливо, але й альбом взагалі не провисає.

Sunshine of Your Love дуже крута. Звичайно вона вже занадто переюзана скрізь, але все одно варто її відмітити. Є декілька альбомів ще чудових пісень. Не можу сказати, що все мені на ньому подобається і зазвичай до нього, як і до гурту я практично не повертаюсь. Завжди подобались ударні тут, дуже круто зіграно і партії розбавляють загальний блюзовий настрій. Мені десь на межі 3 та 4.

Заслужено культовий запис

Чогось трохи задушив мене цей альбом. Гарний голос у Тіма був, проте манера не моя відверто. Музично мені загалом подобався, перкусія особливо, але знову ж таки під кінець вже важко стало дослуховувати.

Ну музично це капелюх ще той. Рятує сама персона Коена.

При всій своїй досить активній продуктивності після розпаду Бітлз, мені мало чого подобається із сольного Маккартні. Цей альбом - одне з небагатьох виключень. Цікавий, хітовий, є фірмова мелодійність.

Це мабуть мій улюблений альбом Йе. Дуже стильний, музично його складно назвати прям експереминтальним порівняно з якимось Death Grips, але як для мейнстрім репера Каньє, то це досить сильний вихід за свої рамки. Ще подобається, що не розмазаний на годину плюс, все сконцентровано та щільно. Guilt Trip and Send Iy Up найслабша ланка альбому, але не встигає зіпсувати враження, ну і після трепу бенгеру Blood on the Leaves можна перепочити трохи. Звичайно его-маньяцтво тут на піку, лірика місцями просто смішна. Вже класичний приклад з 300 романс, потім вже троянз. З другом постійно прикалувались з Ай джаст ток ту Джізас, хі сед вотап Їзус. Останній по справжньому хороший альбом Веста

З альбомом в мене були якась love/hate динаміка, але з прослуховуваннями далі мені він в своїй більшості почав подобатись. Особливо в місцях де він не намагається бути аж занадто винахідливим, а скоріше працює як класний прог рок-альбом, який smells like british spirit. Come Together - хороший приклад такої пісні, один з головних хайлайтів для мене. Там де альбом тримає адекватну і більш-менш традиційну пісенну структуру - мені його приємно було слухати. Є хороші ліричні повільні пісні. Ще дуже неочікувано для мене тут в окремих піснях є госпел-інфʼюзд пісні чи окремі шматки і це дуже прикольно і стильно звучить. І гармошка, кайфовий інструмент, класно тут вписаний. Що мені не сподобалось в ньому так це намагання бути експериментально-прогресивним, наприклад як серединка Cop Shoot Cop до якої я буквально відчуваю роздратування кожен раз коли я до неї доходив. Оця типу фрі джаз какафонія з гітарою що джижчить на 3 хвилини - дуже зайве. Ще десь є пісня яка я подумав би що виконує якийсь Comet is Coming чи якийсь подібний джаз гурт. Мені це знову ж таки здалося зайвим і не найсильнішою стороною гурту. Можливо це в 97 році відчувалось як мозковибухач. На мене тут не працює. Більше пісень і менше музичних потоків без форми і я б міг би зрозуміти цю ретроспективну пітчфорк 10 (не читав критику, тіки на вікі оцінки побачив), а так гурт не до кінця на альбомі розкриває свої сильні сторони.

Один з небагатьох прикладів бритнаської поп-музики на межі 80-90, яка мені по справжньому подобається. Клубний поп, створений щоб під нього рухатися. Топове інтро, є супер хіти, дабовий бас, стилістично різні треки. Далі гурт трохи змінить звучання своє, але й далі теж хороші альбоми будуть.

Пробував слухати Ділана декілька разів. Не зміг викупити. Музика + манера виконання не мої максимально. Текст є хороші, але не настільки щоб витягнути все інше

В мене нуль хейту до Тейлор, але й захоплення особливого теж ніколи не було. Це досить непоганий поп-фолк альбом, більше про нього особливо немає що сказати. Що він тут робить - невідомо.

Ліричний Кейв з досить мінімалістичним та стриманим музичним супроводом з фортепіан в центрі. Є топ хіти. Чудовий альбом

Станом на зараз це кращий гранж для мене. Це звичайно може змінитися, але поки передумов не бачу

Можу сказати лише АЙ НІІД ТУ БІ МААСЕЕЕЕЕЕЕЛФ

Так збіглось, що я цього року виріши переслухати всю дискографію Корн. Не слухав класичні альбоми більше ніж 10 років точно. План не вдалось виконати, бо на Антайтлд я вирішив, що мені досить. Одним із головних відкриттів для мене стало, що немає прям супер топового альбому на 5 з 5.  Також практично на всіх альбомах, хіба що окрім дебютного, є занадто відчутний розрив між синглами та рештою альбому (на дебютному насправді теж є Blind та все інше, але там концентрований стиль тримає все в тонусі). Тут ця проблема також є.  Ще тут є просто ЖАХЛИВІ фіти, я не знаю як можна було так погано це зробити. Навіть в дитинстві фіт з дьорстом викликав почуття потужного крінжу. Тексти місцями просто жах. Мені завжди складно було асоціювати себе з ліричним героєм гурту, але тут іноді взагалі межу фолу переходить. Трошки тепер можна хорошого сказати про альбом. Freak on a Leash. Кандидат на GOAT ню-метал пісню. Досі цей да бууум да да ммм дам та дроп після GO працює як годинник. Але і цей скеттінг на альбомі відверто переюзаний і вже B.B.K. виглядає як самопародіювання. Завжди любив Корнів за ритм-секцію і тут місцями вона на якомусь нереальному рівню по качу, той же Got the Life – класика. Щось трохи запарафінив, але в цілому альбом мені досі ще подобається. Я не думаю, що тут буде декілька альбомів Корну. Я б поставив перший як супер впливовий та знаковий. Цей зараз на 3.5 для мене. 

Читав книжку про історію поп-музики в UK і там як раз було досить багато різної музики джемів. І деякі пісні гурту я зберіг, але жодного з цього альбому. Непогана музика свого часу

Прикольна пісня з реклами Туборга. Маю визнати, що сонграйтінг тут можна назвати цікавим. Та й рівень дуже непоганий Водночас підхід, коли ми розкидуємо по альбому референси до дуже різних гуртів і в підсумку загальний стиль занадто розмивається, мені не імпонує. Також цей вайб witty and clever теж не мій.

Непоганий фолк сінгер-сонграйтер альбом зі звуком 80х. Аранжування досить мінімалістичні, але практично в кожній пісні зʼявлється інструмент, який їх трохи більше розкриває. Тексти є хороші, є трохи ту мач. Голос приємний і подача експресивна більше личить, ніж спокійна Приємне враження, але бажання зберегти альбом не виникло.

Тут ще не той фанкі Джеймс Браун,, якого всі люблять, але енергія й тут вже лізе з нього максимально

З цього альбому власне залетів в джаз. На першому чи другому курсі універу вирішив, що тепер я буду слухати джаз) Перша спроба була через дискографію Луі Армстронга (не робіть так ніколи) і була дуже невдала. Для другої я знайшов на якомусь форумі типу джаз.ру якісь списки кращих альбомів і цей завжди був або першим, або дуже високо. Поруч з Time Out мені складно придумати кращу вхідну точку у жанр. Все супер топ, дуже зрозуміло, чуттєво, грув є (який бас в So What). Хоч і супер попс, але періодично переслуховую, завжди отримую задоволення.

Я в дитинстві не дуже любив цей гурт. Він мені був занадто дідовський (як і більшість альтернативи середини-кінця 80х). Потім я якось його перевикупив і їх попередній альбом - чи ненайкращий приклад тогочасного альтроку. На цьому альбомі я люблю першу половину, класний прихардований альтрок з крутим вокалом. Психоделік частина мені просто ок, або навіть не дуже (Of Course не подобається взагалі).

Альбом не перейшов перевірку часом. Допускаю, що в 2000 він звучав цікаво порівняно з клубною лихоманкою від Джей Зі, Мейса з Дідді та компанії. Якщо хотілось показати щось цікаве та підземне з того часу, то є дуже очевидні круті варіанти: Company Flow, Cannibal Ox чи Operation: Doomsday МФ ДУМА. Скоріше за все укладачі просто не шарять)

Класичний запис, тому не здивований, що він тут є. Цікавий соул, дуже приємно слухати. Класичну тему з фільму знаю скоріше в інтерпретації Scrubs)

Севен Нейшн Армі навіть на М1 в ротації була. Generational hit. Здається після ЧС-2006 з футболу на секторі в Дніпрі зʼявився заряд з мотивом з неї. Поруч з чорним ящиком ЩДК були мої найбільш улюблені заряди. Альбом я тоді не дуже викупив. Подібних пісень особливо не було, а гаражний грув мені був не цікавий. Вже набагато пізніше через сольні Уайта я до нього повернувся. Тут дуже крутий звук гітари. Це Джек завжди вмів дуже топово робити. Та й загалом звук класний на альбомі. Матеріал не весь мій, особливо, де закос під олдовий блюз рок

Друга половина дуже псує загальне враження від цього альбому. На першій - фірмовий краут

Я щось дуже занудьгував поки альбом слухав. Не має якихось особливих претензій. Вокал хороший, трохи є в ньому кабаре ноток, що тут неочікувано мабуть. Музично теж нічого поганого не можу сказати, але й сказати, що тут якийсь дійсно цікавий продакшн не виходить. По всьому альбому розкидані ефекти від сінтів, які робили десь 70х, коли це було вау та новинка. Тут це трохи звучить як прикол якийсь. Ну і дуркуваті моменти є, які трохи загальну атмосферу роблять дивною) З цікавого, що музика місцями дуже кінематографічна. Я б поставив 2.5.

Мені альбом скоріше на 3.5. У Жоан чудовий голос, теплий звук на альбомі, непогані аранжування. Проте, не можу сказати, що сильно за щось зачепився, коли разок альбом прогнав. І бібліотеку захотілось додати, то можна ставити.

Цей альбом мені сподобався більше, ніж попередній за списком. Думав поставити чесні 3, але інтонування в передостанній пісні настільки крінжове, що понижаємо до 2)

Оркестровки з біг бендом - не мій супровід для вокального джазу. Хоч і все дуже розкішно та багато звучить. Але який у неї тут ламкий голос порівняно з більш ранніми записами. Мене це дуже розчулює. Ну і є діаманти як Glad to Be Unhappy 4.5

Хороший альбом з їх фірмовим стилем, дуже консистентний. Подобаються тут програші гітарні практично в кожній пісні. Єдине, що немає супер хіта на альбомі.

4.5. Можливо кращий альбом Фу Файтерз. Тут звичайно немає цих стадіонних хітів, які все-таки є визітівкою гурту. Проте тут є драйв та заряд, який у гурту далі буде скоріше спалахами ніж базовим налаштуванням. Ну і Біг Мі один з їх кращих ліричних треків.

Дірхантер для мене свого часу був втіленням пітчфорк музики. Я не можу сказати, що колись сильно ним заслуховувася, проте слухав мабуть всю дискографію. Цей мабуть найкращий у них. Хороші тихі та тендітні пісні.

Стильно і хітово. Заслужена класика

З плюсів, що місцями було досить цікаво слухати. З мінусів - мені повністю не сподобалась жодна пісня.

Цей альбом раніше слухав, пам'ятаю, що багато про нього говорили. Мені він не подобався й на момент виходу. Тоді як раз активізувався BLM після вбивства Флойда і альбом отримав ще додаткову актуальність. На мою думку, blackness та black excelence тут розкрито максимально поверхнево та нецікаво. Вокалістка з дефолтним вокалом наспівує супер дефолтні тексти. Музично в декількох піснях є прикольні груві моменти. В цілому це досить стерильна музика в якій є непогані моменти.

Не зайшов альбом. Нічим не виразний електрохаус

Кращий альбом NIN, класика (хоч декілька пісень тут провисають в серединці)

Давно не було нагоди послухати Арету. Планував ставити 4, але дуже кайфонув, тому можна й 5 поставити. Супер класика. Чи не найвпливовіша вокалістка на це точно заслуговує.

Відверто не моя музика, але разок прогнати можна і якогось роздратування під час прослуховування не було.

Тут місцями просто меджік відбувається

The Doors буквально свого часу були дверима до класичного року, тому цей альбом займає своє окреме місце. Обожнюю тут клавіші.

Коли альбом прагне бути нетиповою американою, це досить цікаво слухати. Приємна музика з непоганими піснями.

Видатний альбом. Серед моїх знайомих-хард фенів Радіохед його називають найкращим. Мені на крапельку більше подобаються інші альбоми, але цей дуже сильний

Досить цікавий альбом, але мені дуже не сподобався вокал.

Кращий з ранніх бітлів. Взагалі я б йому поставив 4.5. Але тут як завжди треба визначитися чітко і підвищу на 5, бо в порівнянні з більшістю біт гуртів того часу Бітли просто на голову вище.

Абстракт звичайно легенда. Просто неймовірне відчуття ритму та груву. Завжди топові бас-лінії підрізає на семпли. Флоу у нього досить лаконічний, але все в купі це завжди працює. Цей альбом мені скоріше на 4.5. На своїх пікових моментах, то це просто 6 з 5, дуже яскраво. Але й вистачає просто хороших пісень, а від Q очікування високі. Заслужено в цьому списку в контексті року виходу, бо кінець нульових не найяскравіший період в хіп-хоп музиці. А це така яскрава пляма.

Я не часто залітаю на фрі джаз. Точніше я його скоріше уникаю, бо це дуже інтенсивний музичний жанр і я буквально після нього хочу посидіти в тиші якийсь час щоб перепочіти. Тут в принципі ситуація +- схожа. Водночас тут вистачає прикольних композиції. Все набагато коротше та щільніше ніж в оригінальних 5+ хвилиних версія Коулмена. В цілому сподобалось.

Мені це альбом десь на 7 з 10, тобто на 3.5. Тумблер "звук 80х" тут викручений на максимум і я не можу сказати, що мені це подобається. Але тут є реально iconic бенгери, тому 3 якось не з руки ставити.

Не мій гурт, здається цей альбом вже слухав раніше. Трохи арті колдплей вайб. Нудьгувався, коли його слухав. Єдине, що сподобалось - вокал.

Завжди дивувало, що люди свідомо обирали йти в клуб щоб порухатись під щось схоже на En-Tact. Танцювальна сцена в UK на межі 80х-90х дарувала цікаві моменти, але Шамени не з них)

4.5. Cтильний мікс різних жанрів. Є просто супер пікові момент музичні, типу того ж Moondance. Друга половина здалась трошки слабшою.

Я спочатку хотів захейтити, а потім щось так підзалип на цей дроновий психоделічний спейс-рок. Маю слабкість на репетативну музику

Супер класика, буквально минулого року переслуховував. Дуже красива музика

За гурт чув, але ніколи не слухав до цього. Сподобався пост-рок заміс з ф'юженом. Особливо, коли в більш джеззі моменти уходить, то чудовий взагалі. Буду ще слухати далі, є потенціал на 5.

Є золоті хіти, але мені цей кантрі інф'юз у Ролінгів ніколи особливо не подобався.

Я розумів, що It Takes a Nation... та Fear of a Black Planet тут будуть 100%, вони навіть в останньому списку пічфорка були чи не єдині, хто мав більше 1 альбому. Але Апокаліпсіс 91 я точно не очікував тут побачити. Хороший альбом, Чак розповідає як жити, Флейвор показує чому він кращий хайпмен евер. Але все ми це чули до цього і трохи яскравіше та сильніше.

Чудовий танцювальний та некрінжовий ейсід хауз/техно з ембієнт вкрапленнями.

Це легка п'ятірка для мене. Люблю цей гурт, їм вдається зробити якийсь просто неймовірний звук на всіх їх альбомах і на цьому зокрема. Ну і вокал теж прекрасний. Один з кращих дебютів ever. Маю на касеті, вчора переслухав і кайфонув.

Гурт ніколи не чув до цього. Цікавий альбом. Тут такі 80ті, які мені скоріше до вподоби. Є якась грайливість в цій музиці, що мені імпонує. Дуже сподобалась Heartland, якщо було б такого більше, то це була б міцна 4. Натомість є деякі пісні, які мені здались не дуже вдалими. Серед таких варто виділити останню. Як закривашка мені зіпсувала враження від альбому.

Вдруге слухаю цей альбом з перервою мабуть років в 10, якщо не більше вже. Цей раз мені сподобалось більше, бо минулого разу я захейтив. Проте все одно є відчуття, що місцями за психоделічним вайбом ховається такий собі сонгмейкінг. Але й варто визнати, що хіти є і грув місцями теж прикольний. Хай буде 4.

Свято життя

Я дуже сильно хейтив в дитинстві Мейденів, і цей альбом зокрема. Весь цей хеві з соляками мені здавався максимально не крутим і музикою для пенсів. Поступово думка кардинально змінилась. Гурт має кращі альбоми (і один з ниж вже був в рулетці), але тут теж все на топ рівні. Не бачу причин не ставити 5)

Я не можу виділити якийсь перелік претензій до цього альбому, але він мені чомусь не дуже подобається. Непогана музика для радіо, рок під меланхолійний настрій.

З перших 15 секунд першої пісні було зрозуміло, що буде чудово. Дуже яскравий вступ, я буквально щойно зараз включив і ще раз кайфанув. Про Лауру ніколи раніше не чув. Із того, що не слухав раніше з цього списку, мабуть найбільше поки сподобалось. Пісні, вокал, аранжування, обкладинка - все топ. Це точно залітає в бібліотеку і колись в кращі часи куплю собі платівку

Я не дуже люблю слухати AC/DC альбомами, трохи втомлююсь від них. Водночас не можна визнати, що альбом напокований бенгерами. І навіть умовні deep cuts по типу Shake a Leg cупер качові

Місцями альбом хочеться назвати всратим, але незважаючи на це мені переважно все сподобалось. Багато драйву з сирим гаражним звуком. Оцінив би десь на 3.5.

Ніколи не слухав альбомами. Думав, що ці безкінечні гармонії мене почнуть трохи напрягати, але я досить швидко втягнувся. Хороші пісні, хороші вокали.

2.5. Є хороші пісні, але й є відверті філери. Не дуже розумію вибір цього альбом для списку.

Дуже стильно та хітово

Досить дивний альбом з дивним вокалом, ніби Стінг палив по 3 упаковки махорки на день. Музично досить непогано, але цілісно на мее не дуже працює

Це десь 4.5, яка рухається ближче до 4. Хороша приджазована варіація хіп-хопу кінця 80х. І французька тут звучить чудово. Я більше люблю наступний альбом, але тут теж все чудово.

Коли побачив, що це збірка, ще й класичних бігбенд естрадних творів, то попередньо думав, що буду хейтити. Проте Еллу дуже приємно слухати, видатна вокалістка, легенда. Музично це не те, що я люблю. Водночас мені за два заходи все це діло не набридало. Ще раз такий досвід найближчим часом точно не повторив. Можна включити під різдво/новий рік для фейкової ностальгії.

Я все розумію, тяглість психоделії, упорядники люблять цей жанр. Сам альбом просто ніякий, нецікавий, погано постарішав. Чергова загадка із серії "чому це тут?"

Я може вчора був в поганому настрої, але здалось, що не дуже добре зістарилось. Ще й все дуже претензійно.

I Wanna Be Your Dog - елітний бенгер. Ця ідея із дзвіночками та клавішами досі розвалює. До самого альбому я ставлюсь досить спокійно. Десь на 3.5.

Я б поставив 4.5. Іноді занадто глибоко заходить в фолк і мені це якось просто ок. Окремий лайк за флейту (чи на чому ці магічні звуки робились)

Об'єктивно нічого особливого для жанру. Але наскільки все-таки приємна музика.

Трохи суперчливі враження. Деякі композиції, чи скоріше їх частини, сподобались. Там де гурт заходить практично повністю на джазове поле - чудово. Там, де починають згадувати, що вони прог-рок гурт, мучати гітару та видати на ній цей скрежет, який чомусь вважається класною фрі-джаз фішкою для електрогітари, - не дуже подобається. І шматки з вокалом мені теж не дуже. Загалом досить цікавий та все-таки переважно приємний досвід.

2.5. Я не можу чогось прям поганого сказати за цю музику, вона цілком ок. Її головна проблема, що це все занадто рівно, тримається якогось середнього рівня з буквально декількома піснями, які можна назвати хайлайтами, і триває 1 годину 15 хв. Також є відчуття, що не було б тут Лайли, то цей альбом в списку теж не був.

Дійсно цікава музика, яка мені не сильно подобається

Я пам'ятаю, що дуже високо оцінив цей альбом, коли він вийшов, був десь в десятці за рік. Давно його не слухав і зараз мені здається, що він трошечки втратив з часом. Але зовсім трошечки. Цікавий продакшн (Антонофф тут затащив), Лорд має цікавий вокал, хороший сонгмейкінг, є супер хіти, є танцювальність, що межує з арті настроєм. Впевнена 4.5.

Вважаю цей альбом трохи недооціненим, можна навіть на rym подивитися, на цифри в спотіку чи середню оцінку тут. Років 5 тому я з другом робили ренкінг дискографії Радіохед і цей альбом в мене зайняв третє місце. Дуже вдалий баланс між рок та електронною складовою. Купа дуже хороших пісень. Я хз чого його так оцінюють.

Є дуже хороші пісні, зокрема пісня зі Шрека чи Queen Bitch. Подобається, що альбом досить поп-орієнтований, хуки є, приспіви прикольні також. Мені десь на 3.5, ближче до 4

Я щось взагалі не викупив цей альбом. Якийсь фейк реггі. Не сподобались взагалі виконнаня Фінлі. Навіть дабовий бас не рятує для мене загальну картину.

Celebrity Skin хітяра. Я цей альбом погано пам'ятав, але мені подобається така музика. Пригранжований поп-рок з жіночим вокалом одна з кращих варіацій умовної музики для радіо. Хороший рівень матеріалу, бенгери розкидані по всьому треклісту.

Знаю, що Хендрікс легенда і важлива фігура для рок-музики, але я не можу назвати цей альбом шедевром як його зазвичай подають. Тут трохи забагато віртуозності і трохи замало видатних пісень для такого статусу.

Гурт з жінками на обкладинках. Не мій вокал та й взагалі не можу сказати, що сильно завайбував з альбомом. In Every Dream Home a Heartache - хороша пісня, все інше не зачепило

Люблю цей альбом, бенгер на бенгері

РУУУУТС БЛААААДІІІІ РУУУУТС. В мій нюметал період я ніколи прям не заслуховувася Сепультурою. В них безаперечно є стиль і щільність, яку я любив в такій музиці. Але на такий довгий альбом не вистачає пісень-гачків. В головному хіті, та й по всьому альбому, перкусія реально тащить. Кавелера клоун ще той звичайно, але вже як є. Я б поставив 3.5.

Едді звичайно легенда, з гітари іскри летять, але я особливо ніколи не був прихільником творчості гурту. Якісь самі пісні не видатні, просто непогані. Ще й 2 кавери на 11 пісень

Супер класика. Є думка, що тексти не дуже цікаві. І я скоріше погоджуюсь з цим твердження. Але мені воно ніколи не заважало чи турбувало. Музично це як теплі обійми, дуже приємна та м'яка музика.

Я люблю перший альбом і досить спокійний до цього. Для мене це десь 3.5. Багато настрою, але пісні мені видаються просто ок

Хороший альбом, класні виконання без винятків, деякі дуже сподобалисб. Аранжування теж сподобались, все дуже стильне та таке трохи posh та аристократичне. Лірика теж додає до цього враження. Впевнені 4.5.

Цей постарішав краще за південний рок альбом, що ми слухали до цього. Колись був на фесті, де Кінгзи були хедлайнерами дня. Концерт мені сподобався, але головне що я виніс з нього це початок пісні Revelry, точніше два рядки про dancing machine. Дуже довго ще їх наспівував. Є хіти, є відверті філери, тексти місцями постаріли не дуже. Три зірочки здається чесною оцінкою

Це вже бритнаська квота + minority. Є окремі непогані пісні. Підійшли досить креативно до поєднання семплінгу, індийських мотивів і нудної електронної музики. Як альбом це слухати мені було важко і під кінець сильно набридло

Одне з найбільших неспівпадінь назви і того що гурт грає. Як на мене трохи дефолтний радіо рок, є один хіт.

Це ще звичайно не пікові Бітли, але мені дуже подобається цей альбом. Хіт на хіті.

Сподобався альбом, є дійсно хороші та цікаві пісні. Концепція "веселі пісні про серйозне" мені імпонує

Скоріше 3.5. Хороший поп-рок альбом з акцентом саме на поп сторону. Lovefool супер хіт, пісня яка засідає в голові.

Дуже легка п'ятірка. Один з моїх улюблених альбомів.

3.5. Іноді не вистачає зараз такої музики, коли просто гітарна музика з метою "дати року в цій дирі". Є хіти, є відверті філери, але загалом приємні враження.

Максимально не моє. Я ледь дослухав. Музично повз мене на 100%, тексти мені не видались цікавими. Бачу, що у альбому дуже хороша преса, тому можна зробити висновок, що я не викупаю.

Поважаю гурт, непоганий альбом. Але є у них які подобаються суттєво більше. Цей десь на 3.5

це 4.5. з потенціалом на 5 після наступних прослуховувань. Рівень пісень високий, тепла меланхолійна музика з цікавим звуком. Іноді було відчуття що це демо-версії чи чернетки, особливо порівняно з гучними роковими номерами. Це точно залишається в бібліотеці

Це десь на трієчку максимум. Непоганий продакшн, є супер хіт однойменний, але самого ЛЛ місцями не дуже цікаво слухати, типовий олдскульний флоу.

Другий альбом Харві в списку. Цей подобаєтсья більше. Альбіні дав свого звуку, все стало гучшніше та шумніше Пару пісень мені прям не сподобались. Тому думаю 4 буде справедливою оцінкою

Мені дуже сподобалося музично. Звучить досі свіжо і тим паче не відповідно до часу, коли альбом вийшов. Водночас рівень інцельства в текстах дуже високий. І це вже не сподобалося. Місцями прямо на межі мого рівня толерантності.

Приємний альбом, десь на 4-4.5. Heart of Gold - хітяра.

Колись давно пробуав слухати саме цей альбом. Пічфорк їх любив, але тоді він мені здався трохи занадто вичурним. Зараз мені він здається трошки сумбурним. І це як його фішка, так і недолік в окремих піснях. Мені скоріше не подобається чоловічий вокал - дуже специфічна подача. З жіночим навпаки, дуже сподобався. Воно все таке ще трохи з арті-вайбом чи прімавера-вайбом. Трохи змішані враження, але щось точно в цій музиці є.

Мені трохи не вистачило динаміки, яка точково проявлялася у гурті в Loveless. І через це він відчувається іноді занадто шугейзовим з саунд-ефектами і менш пісенним. Але насправді це скоріше бажання порівняти з суперкласичним альбомом і побачити, що є відмінності, що саме по собі не погано. Сильний камбек альбом, в цілому гурту все вдалось

Це другий альбом гурту в цьому списку, і цей мені сподобався суттєво менше. Майже весь альбом звук та мікс тут такі, що дуже орієнтуються на те, як колись було, і мені це рішення здається не дуже вдалим. Якщо на інших альбомах гітара Уайта іскриться та є драйвом їх музики, то тут цього практично не відчувається.

Я не фанат гурту. Є тут суперхіти. Той самий Peter Piper. Walk This Way ніколи не любив, хоч і розумію впливовість пісні і її історичну важливість. Взагалі, це цікавий феномен, як суперзірки жанру стали нерелевантними буквально за декілька років. Навіть взяти цей альбом і порівняти з Paid in Full від Ракіма та Еріка.Бі, який вийшов на рік пізніше. Рівень розриву в емсінгу просто колосальний. І якщо ті самі Бісті Бойз, які теж мають супер олдскульний флоу, змогли себе трохи перевинайти, в першу чергу через буття талановитими музикантами, то цей дует нічого не зміг запропонувати і назавжди залишився у 80х

Хороший альбом і класний документальний фільм саме з музичної його сторони. Мені здається, він також багато зробив для популяризації музики поза західним світом.

Я особливо ніколи не був фанатом альбомів Queen, але цей я щось вчора прям захейтив. Дуже не сподобався сонграйтінг, особливо цей постійний прийом з нашаруваннями вокалів. Взагалі, не мої гітари, ці клавішні партії теж не те щоб дуже мені імпонували. Щось не моє це все.

Сподобався альбом. Мінімум інструментів, губна гармошка просто топова. Не слухав цей альбом раніше. Зараз поставлю 4, але ще повернусь щоб переслухати і є потенціал на кращу оцінку.

Рука автоматично тягнеться, щоб порівняти альбом з Massive Attack чи Portishead. І на мій смак Трікі зовсім трохи, але все ж таки програє в порівнянні. Музично все дуже цікаво, стильно, атмосферно. Поєднання двох вокалів тут створює хорошу динаміку. Чудово, але було краще.

Видатний голос, але не можу сказати, що мені альбом цей колись дуже сильно подобався. Він приємно слухається, але, якось ніколи особливо не чіпляв. 3.5., яка схиляється до 3 зірочок, видається справедливою оцінкою.

Бек не мій артист. І після ще одного прослуховування цього альбому думка особлива не змінилася. Тут однозначно є свій стиль, цікава робота з семплами та мультижанровістю (думаю, велика заслуга в цьому Dust Brothers, які свого часу допомогли зробити одну з ікон семплінгу - Paul's Boutique) та й загалом відчувається, що артисти мають смак. Але мені просто не подобається і все) Не було навіть бажання зберегти якусь із пісень. Ще подумав, що є трохи вайбу розумників, який також є у Blur. Хоч музично вони дуже відрізняються, але ця іронічна зарозумілість мені не імпонує.

Це загалом той тип музики, який мені цікавий. Але саме цей альбом просто норм. Послухав і забув.

Блюз з тих жанрів, що поважаю, але практично не слухаю. Хороший альбом, Mannish Boy суперхіт. Дуже сподобалися загальна енергетика і звук гітари.

Одразу дисклеймер: гурт, а точніше два його головних учасники - це пряма дискредитація сучасного західного лівого руху і демонстрація повної відірваності від реальності та делулізації. Критика на їхню адресу, що вони антикапіталісти на мейджор-лейблі і революціонери на зарплаті, теж цілком справедлива. Я дуже любив цей альбом. Та й люблю досі, хоча останніми роками не слухаю. Зараз вирішив з такої нагоди переслухати. Гурт я знав досить давно: десь на музиці, що передавалась через компакти чи жорсткі диски, гуляли кліпи RATM. Але альбомами я їх зацінив десь у середині нульових, коли подивився аніме Beck. Там дропали Морелло, який скретчить на гітарі. Маючи тоді вже якусь кількість мегабайт, я скачав дискографію і завис. Цей альбом найкращий у їхній дискографії. Тут є просто іконічні треки, Морелло видає дуже качові партії з усіма примочками та ефектами, у Зака флоу, який ідеально пасує цій музиці. Окремо хочу відзначити ритм-секцію, особливо басиста, з неймовірно грувовими партіями. Колись на фесті довелося побачити Prophets of Rage (RATM без Зака + B-Real + Chuck D), і я пам'ятаю, що майже весь сет не міг відірватися від того, як басист грає. Вчора переслухав і все ще отримав величезне задоволення від альбому. Колись мав квитки на їхній реюніон-тур з RTJ, але спочатку втрутився ковід, а потім якось навіть ідея сходити на їхній концерт перестала бути привабливою.

Відразу дисклеймер: цей чортяка гірше за RATM. У тих там відбиток викривленого лівого політичного компаса, а цей походу просто притрушений а-ля Уотерс. Не можу сказати, що колись багато слухав Ено. Раніше це було для мене занадто вичурно та завигадливо, а потім якось руки не доходили. Добре зпродюсований, цікавий баланс між доступністю та експериментальністю. Є також фірмовий ембієнт. Якби автор не був галімим чортом, то можна було б детальніше послухати, порозбиратися в ньому. А так не буду.

Поважаю Моторхед, але я не можу їх довго слухати. Їхня прямолінійність, яка межує з одноманітністю, починає трохи втомлювати мене. Тут в принципі виключення не було, але драйв у гурту не відняти.

Найгірший альбом Адель. Пам'ятаю, як я чекав і був на хайпі. А вийшов флоп. Типу модний продакшн на деяких хітах постарів просто жахливо. Подобаються лише I Miss You та Love in the Dark. Hello потрапляє в категорію пісень, які занадто багато грали скрізь. Окремий прикол співати в 25 років про good old days.

Культовий альбом від культового гурту. Мій улюблений у Фугазі.

The Message звичайно легендарна пісня. Що по звуку, що лірично. Але сам альбом дуже дивний, якісь р'н'б номери, очікуване електро, але не те щоб прям класне. Як альбом, це не дуже добре постаріло.

Дуже давно не слухав цей гурт і альбом зокрема. Мені досі чоловічий вокал іноді ріже вухо, нічого не можу з цим поробити. Проте це дуже стильний запис, з танцювальною енергетикою. Із задоволенням переслухав зараз.

Поки це кращий досвід з Діланом. Навіть перша частина пройшла легше, ніж я думав. Але загальна думка все ще не змінилася.

Мене не зачепив альбом. Є непогані пісні, але якось після нього взагалі не залишилось післясмаку.

Дуже давно не слухав цей альбом, мабуть, років 10 точно. Він одночасно дуже відсилає до років його виходу, але й звучить свіжим досі. Твігз - чудова вокалістка, і її виконання пасують цьому пост-дабстеп та деконструктед-поп продакшену з одночасним поглядом у бік рнб. Є два супер бенгери: Two Weeks та Video Girl. Прослухав альбом двічі з великим задоволенням. Не можу сказати, що це прям чиста 5, але 4.5 точно є. І вважаю, що загальний рейтинг альбому тут неадекватно низький.

Десь 2.5. Деякі пісні прям сильно не сподобалися. Хоч і є досить непогані композиції як Hometown Farewell Kiss. Дуже необов'язковий в цьому списку.

Цей альбом набагато кращий за 2004 рік, який у нас вже був раніше. Той факт, що цей гурт має два альбоми в цьому списку це забавно. Насправді, я думаю, що це, мабуть, був улюблений гурт Alt-J, бо інфлюенс на них від Бетів очевидний. Мені здається, я міг би його розслухати, і він мені ще більше сподобався б, але думаю, що не буду цього робити.

Топовий альбом. Чудові пісні, чудові виконання. Four Women - феноменальна.

Сильно не моє.

ЕМ ЕЙ ТІ ЕЙЧ ОУ ДІ МЕЕЕЕЕН. На мою думку, так і не зміг повноцінно реалізувати свій талант. Цей альбом з відривом був кращою спробою. Але навіть ця краща спроба це лише 4 місце серед альбомів першої хвилі від учасників Ву-тенгу. Різа зміг зібрати темні, качові біти. Шкода, що була історія із затопленням студії і по бітам були втрати. Думаю, декілька діамантів точно загубилися.

Дуже не подобається пісня Sexy Boys, просто буеее. Загалом стильна музика, хороші фіти з вокалісткою (кращі пісні). Я б поставив 3.5.

Я не сильно поціновувач готичного року. особливо багато його ніколи й не слухав. Про цей гурт звичайно чув і думаю, що раніше вмикав колись. Мені сподобався альбом. Добре звучить на звуці 80х, трохи воно мені здається таке дурашливе місцями саме через звук, але це взагалі не проблема. Подобається також, що музика досить-таки ритмічна та рухлива. Це 3.5. з заходом на 4.

Класичний альбом, який я з якихось причин не так багато слухав. Через кількість пісень здається майже безкінечним, хоч й загальна тривалість недостатньо велика. Топовий альбом, різноманітний, велика кількість сильних пісень.

Хороший рок-альбом, трохи арті, трохи глем. ТОП-3 з Боуі, що встигли послухати

Чудовий панк альбом. Коротенький, динамічний, вистачає хороших пісень

Не дуже люблю цей гурт. На відміну від іншого альбому, який вже встигли прослухати, тут вистачає моментів, які мені сподобалися. І загалом це досить стильний альбом. Гурт був дуже впливовим для музичних продюсерів країн пост-срср, бо рівень байту просто колосальний. Але я ніколи і не любив цей звук та стиль в локальному чи сусудсікому виконанні

Не такий захопливий, як їхній наступний альбом, і мені він місцями провисає. Проте є дуже хороші пісні та стиль на місці.

Гарний альбом, душевний. Можливо, це його контекст накладається, але яка різниця, власне.

Дуже поважаю пана Скотта-Херона. Музично в нього завжди все на топ-рівні. Але коли він починає заходити сильно в споукен ворд, він мене втрачає. Тут теж є такі моменти. Музика дуже стильна.

Не поціновувач таких к'юрів.

Приємний чиловий та груві альбом. Дуже британська музика

Особливо ніколи не слухав Чьорчез. Знаю, що був великий гурт в середині десятих, багато друзів їх зацінювали. Мені здається, що був на якомусь фесті, де вони грали, але я пішов на щось інше. Альбом практично не пам'ятав, окрім хіта-відкривашки. Приємна поп-музика, все побудовано на синтах. Є трохи філерів, проте загалом альбом приємно слухати. Я б поставив 3.5. Розумію чому цей альбом може тут бути, хоч я його сюди не додав би)

Не шарив за цей гурт. Це в цілому моя музика. Звичайно лайк за духову секцію, але можна було її ще більше) Трохи не вистачило хітів і, по відчуттях, забагато філерів.

Не слухав особливо Саймона, мені здається лише Graceland доводилося. Є дуже хороші пісні, як Run That Body Down, сильно сподобалась. Та й взагалі просто приємно слухати альбом.

Антракс на мій смак сильно слабший за інші гурти з четвірки. Мені не дуже подобається вокал, він іноді такий занадто хевіметальний. Також не те щоб є якісь прям феноменальні хіти чи гітарна робота, така, щоб аж іскри летіли, чого очікуєш від трешу. Що подобається, це коли заходять в сторону кросоверу та панку. Є прямо дуже такі рухливі та качові пісні. З цієї перспективи альбом має свій прикол. Може, давно не слухав, але цього разу через це сподобався більше ніж зазвичай.

Для мене це чітке попадання в 3.5. Є хороші пісні, класний звук гітар, але на 100% не потрапляє в мене. Немає тут бенгера для мене. Мені здається, я його слухав раніше, проте цілком допускаю, що можу помилятися, бо не те щоб сильно щось пам'ятав із цих пісень.

Не той настірій мабуть. Під кінець фізично було важко.

Трохи дефолтний гаражний рок. Черговий випадок, коли я не викупаю чому цей альбом є тут.

Як альбом в цілому, цей працює трохи краще, ніж попередній. Але в тому й більше суперхітів було. Це трієчка з ухилом в 2.5.

Це слабше за перший альбом. Мені десь чверть пісень не дуже подобається. Ще тут є якийсь лаунж-вайб, який мені не те щоб дуже сильно подобається. Плюс головний хіт альбому з кабере піаніно - одна з найменш улюблених пісень тут. Я, власне, і якщо їх слухаю, то дебютний включаю. Цей десь на 3-3.5.

Трохи дивний тут вибір "незахідної музики". Я не можу сказати, що мені сподобалося, але й якогось негативу теж немає. Другий раз я б не увімкнув.

Цікавий альбом, цікава музика. Уейтсу вдається тримати баланс між експериментальністю в структурі, звукових рішеннях та вокальних виконаннях з досить зрозумілою пісенною формою. Прослухав два рази поспіль, бо з першого трохи пригрузив, а на другий вже сподобався.

На фоні деяких фолк-альбомів в цьому списку його було досить цікаво слухати через сильний психоделік вплив. Проте я не можу сказати, що ця музика подобається.

Ламара вже викупав після досить успішного Section 80 (який трохи недоціненний на фоні наступних двох-трьох альбомів). Пам'ятаю, що дуже сильно завалив від альбому, від сторітелінгу, відсилок до історії з іншого альбому, гостьових виходів MC Eiht та Jay Rock, біта Just Blaze на Compton. Хоч і TPAB кращий альбом Ламара, цей теж безсумнівний топ і вже класика.

Я не особливо фанат Аеросмітів, не можу сказати, що колись багато слухав. Є хороші хіти, є хіти які мене харять. Цей веселий хард-рок/хеві альбом з хорошими гітарами. Загалом приємний досвід, хоч мені й трохи не вистачило хайлайтів на альбомі.

Норм інді з дещицею даунтемпо. Яких-небудь причин бути в цьому списку не було знайдено. Головний хіт аля дженерік пісня під вінтажни

Не так давно вперше прослухав два альбоми цього гурту: цей і камбечний. Камбечний мені не сподобався, здався якимось прісним та місцями дженерік радіо-роком. Цей, навпаки, здався непоганим представником альт.року 90х. Є хіти, подобається гітара тут. Це 4 з нахилом до 3.5.

Музично це просто сууууупер стиль. Я дуже кайфонув від альбому. А потім пішов почитати, про що співали/розповідали, і тут дізлайк. Я дуже не люблю всі ці заборонені кріпові лав-сторі чоловіків до дівчат-підлітків ні в літературі, ні в фільмах, ні в музиці. Виходить, що менше знаєш - ставиш вищу оцінку. Поставлю 4 виключно через дуже гарну, можливо, навіть видатну, музичну частину.

Приємний різновид кантрі. Дуже чілово і насправді більш естрадно, особливо у вокалі, ніж класичне кантрі. Я собі альбом зберіг, Мені здається, що у нього є потенціал, щоб іноді на фон ввечері включати. Не знаю, чи на другий раз в мене не зміниться думка. Зараз це 3.5.

Не можу сказати, що сильно альбом сподобався. Ніяка пісня не зачепила, хоч і сказати, що вони якісь погані, теж не можу. Не вистачило якихось гачків щоб зачепитися.

Я не шарив за гурт. Це перший альбом, що послухав. Мені він видався дуже цікавим і приємним. Лагідний звук з нетривіальним аранжуванням. Хороші вокали. Досить різноманітний за піснями. Треба познайомитися з гуртом ближче.

Ще один альбом на межі 3.5. та 4. Хороші пісні, є хіти, я теж хочу бути крутим як Кім Діл. Пару композиції здались затягнутими та трохи перекрученими, але загалом стиль тримається добре.

Унікальний гурт. Дуже виразна гітарна робота Малакяна і топові бек-вокали у нього теж. Серж теж сильно виділявся серед інших ню-метал вокалістів. Та й гурт в цілому мав свій дуже виразний стиль. Наступний їх піковий, тут мені не всі подобаються пісні, але й вистачає класичних бенгерів. Звичайно, що політична позиція гурта - зашкварена сильно.

Мені альбом не здався чимось цікавишим ніж інші гурти того часу, що грали подібну музику. Feeling Alright досить хітова пісня, але загалом альбом без особливих яскравих моментів.

Вважаю Бадуізм її найкращим релізом. І я б саме його обрав для цього списку. Ніяким чином не відміняє того, що цей альбом це теж нео-соул діамант. Супер звук, класні музиканти, Джей Ді в продакшн кредітсах. Є хіти, високий рівень матеріалу по всьому треклісту. Раніше дуже багато слухав нео-соул, а останніми роками трохи охолонув і досить давно не слухав саме цей альбом. Зараз кайфонув, тому поставимо 5.

Не поціновувач гурту, проте не можу не відзначити, що тут є хороші пісні. Скоріше трохи не мій стиль.

У Металіки був видатний стрік з чотирьох альбомів у 80х. Якщо уявити, що це єдиний їх треш-альбом, то я б поставив йому 5. А мені інші три подобаються більше за цей (я з тих людей у кого Кілл Ем Олл улюблений). Тут купа хороших рифів, є трохи прог вайбу. Одна з найкращих їх пісень. Хороший альбом, але, як на мене, є сильніші. Звук тут не найсильніша сторона.

Зараз цей звук відчувається досить вінтажно і десь заходить на територію ретро-футуризму в чому є свій прикол. Дуже приставуча одноіменна пісня, з класним хуком. Загалом приємні враження від альбому, такий роковий нью вейв. Трохи не вистачило 4.

Перша пісня задала високу планку, яку, як на мене, альбом повністю не витримує. Приємні враження, але не більше.

Цікаві 80ті. Альбом іноді майже переходить допустимий для мене рівень примхуватості та витонченості, але якось вдається їм триматися цієї межі. Початок альбому сильно сподобався. Десь на середині трохи пригрузив, а під кінець знову трохи призвичаївся. 3.5, яка сильно хилиться до 4

Моє ставлення до гурту приблизно таке ж спокійне, як і його музика. Я ніколи не заслуховувася Travis, але окремі пісні мені у них подобалися. Тут таких пісень було достатньо, щоб альбом не відчувався скучним, але не так багато щоб він сильно подобався.

Класичний альбом від цікавого гурту

Найкращий поп-альбом в історії музики

Видатний та дуже впливовий гурт. Хороша дискографія у них. Цей альбом мабуть кращий з раннього періоду. Звук, який залишається досі актуальним і, що головне, дуже хороші пісні

Мені здався альбом нерівним або, можливо, перевантаженим деякими піснями. Музично нічого особливого: комбінація інді-фолку з чембер-попом, але тексти є хороші. Відчувається щирість.

Єдина претензія, яка може бути до Діанженло - записав всього три альбоми. Топовий неосоул/р'н'б досвід. Brown Sugar - просто бенгер. Альбом без слабких місць, має подобатися і тим, хто не сильно зацікавлений в жанрі.

Хороший запис. Сподобалося досить багато пісень. Є дуже класні аранжування (наприклад, Квінсі на першій пісні дуже класно видав). Друга половина мені трохи менше сподобалося, бо занадто пішла в балади і майже мінорність. Я б на платівочці цей альбом іноді вмикав би точно.

Я поважаю Біч Бойз, але в них не дуже стабільна і трохи дивна дискографія. Цей альбом загалом вважається першим їхнім хорошим альбомом. Тут вже є й вокал фірмовий Уілсона та гармонії. Але мені просто не подобаються пісні. Дуже середнячкові. Мабуть, окрім She Knows Me Too Well нічого не хочеться послухати ще раз.

Легендарний альбом від легендарного гурту. Один із кращих представників жанру. Вони принесли дуркуватість (в хорошому сенсі) в жанр, якої йому десь не вистачало. Дуже крута робота із семплами, і їх тут просто якась неадекватна кількість. Через це, власне, гурт дуже довго не міг потрапити на стрімінги. Багато скітів, але вони прикольні і в принципі будуть фішкою гурту завжди. Лірично на мій смак гурт розвинеться краще на пізніших альбомах, але тут теж є свої хайлайти. Краща пісня тут Eye Know. Пощастило потрапити на концерт де були вони, Public Enemy та Wu-Tang. Хоч і їхав на Ву, але найбільше радості було саме від їх сету.

Вже настільки було багато Ділана, що, мені здається, я трохи втягнувся. В першу чергу, це стосується вокалу самого Боба та його інтонувань. Багато блюз-року, що теж плюс. Розбавляє фолковість. Як і у більшості подвійних альбомів, тут є пісні, без яких він слухався б простіше. Чесні 3!

Дропнув на половині. Стереотипне радіо-кантрі. Хз, можливо це був якийсь прорив у 80х, але зараз мені було важко слухати

Почався альбом дуже яскраво, є класна гітара. Далі трохи пішов на якісь стежки, де багато чого відбувається в пісні, але мені вони не сильно подобаються. Загалом досить приємні враження.

Приємний альбом. який залишає приємні, але не сильно яскраві враження. Сьогодні ранком переслухав. Спокійна електронна музика, яка іноді заходить на територію фонової музики і все одно якось з неї вдається вирулити. 3.5.

Буквально пару місяців тому вперше послухав цей альбом. Мені сподобалася ця варіація нью-вейву, де основою все-таки залишається панк-рок. Hanging Around відмітив, що тоді, що зараз. 3.5.

Хороший альбом. Мабуть, кращий серед тих, що я чув у Genesis.